Я ніколи не був у Львові, але знаю його вулиці, немов із власного досвіду”, – з нотками смутку розповідає пан Мірек, пенсіонер із Дольного Шльонська, розташованого поблизу чеського кордону. Його мати, родом із Львова, детально розповідала про місто, залишивши яскраві образи в його пам’яті. Він мріє відвідати Львів, порівнюючи його з розповідями, але йому тривожно: “Коли ж закінчиться ця війна? Ви витримуєте, але Путін не зупиняється”.
Ця історія ілюструє глибоке переплетення наших народів. Складно знайти людину, у якої немає родичів, пов’язаних між собою. Від поляків неодноразово чується думка: “Ви боретеся і за нас”. Вони висловлюють співчуття та повагу. “Наші чоловіки не такі сильні, як ваші”, – бідкається жінка, прогулюючись курортним містечком.
Мій досвід ставить під сумнів загальноприйняті стереотипи про зростання напруги між Польщею та Україною. Не можу стверджувати, що моя думка є єдиною, адже моїм співрозмовникам є різні люди, різного віку та з різних соціальних верств, які спілкуються на величезній відстані від кордону з Росією. З того регіону після 1945 року оселилася безліч українців, білорусів та литвинів. Але це не означає, що проблеми відсутні. Спостерігається, що чим ближче до кордону з Україною, тим більше виникає непорозумінь.
Останній рік приніс в інформаційне поле чимало скандалів, пов’язаних з польсько-українськими відносинами. Виникнення проблем часто пов’язане із вирваними з контексту фразами або неозначеними коментарями, що, на жаль, підживлюють конфлікти.
Російською стороною активно використовуються дезінформаційні технології. В Україні затримали кількох людей за пожежі у торгових центрах, а інших оголосили у розшук за пошкодження залізничної інфраструктури, що не додає позитивного іміджу.
“Вони говорять російською, і їх важко відрізнити від росіян”, – зазначає політолог у польському ефірі, що викликає певне незручність. Багато українських біженців вчать польську, але рідко користуються українською мовою. Також багато питань викликає приїзд молодих чоловіків на дорогих автомобілях, у той час як багато людей у Польщі усвідомлюють потреби біженців.
У цьому контексті хочеться згадати слова художника, який казав, що, безумовно, є невелика частина суспільства з антиукраїнськими настроями, але їхня кількість недостатня, щоб суттєво впливати на загальну думку та стосунки між народами.
Безумовно, у сусідів, як і в людей, бувають непрості стосунки. Проте коли з’являється загроза, сусіди схиляються до єднання. Тепер як раз та сама ситуація екзистенційної небезпеки, коли єдність є запорукою виживання.
Важливо пам’ятати, що українці володіють певним досвідом у протистоянні російській пропаганді, тому ми не повинні піддаватися на провокації. Варто аналізувати певні висловлювання і не підживлювати непотрібну напругу, зосереджуючи увагу на спільних цілях.
Пам’ятаймо про зусилля, які були прикладені з боку Польщі для допомоги українцям протягом останніх років. Цей порив братерства у 2022 році повинен стати дороговказом для обох народів. Нам потрібно більше спілкуватися, обирати діалог замість конфліктів, щоб не дати Москві можливість розділити нас.
