Серж Лифар

Серж Лифар (Сергій Михайлович Лифар, фр. Serge Lifar, 20 березня (2 квітня) 1905 року, Пирогів, Київська губернія — 15 грудня 1986 року, Лозанна, Швейцарія) — всесвітньо відомий французький артист балету, хореограф і теоретик танцю українського походження. Його вважають одним з найвидатніших танцівників XX століття, який здійснив значний вплив на розвиток балетного мистецтва у Франції. Лифар був засновником Академії танцю при “Гранд-Опера” в Парижі та ректором Університету танцю Парижа, а також почесним президентом Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО. За свої досягнення він отримав численні відзнаки, зокрема орден Почесного легіону та “Золотий черевичок”, найвищу нагороду в балеті.

Геній танцю, живий міст між класикою та сучасністю, вірний своїм українським корінням, навіть на піку світової слави

Біографія

Серж Лифар народився 20 березня (2 квітня) 1905 року в селі Пирогів поблизу Києва в родині з козацьким корінням. Його батько, Михайло Лифар, був помічником лісничого, а мати, Софія Марченко, походила з старовинного козацького роду. Сергій з дитинства проявляв великий інтерес до музики, співав у церковному хорі та займався грою на скрипці і фортепіано. У 17 років він вступив до балетної студії Броніслави Ніжинської в Києві, що стало його першим кроком на шляху до світової слави.

У 1923 році Лифар разом із Ніжинською емігрував до Парижа, де став солістом знаменитого “Російського балету” Сергія Дягілєва. Там він швидко здобув визнання завдяки своїм незабутнім ролям у балетах “Блудний син”, “Аполлон Мусагет” і “Жар-птиця”. У 1929 році, після смерті Дягілєва, Лифар отримав пропозицію очолити балетну трупу паризької “Гранд-Опера”, де він працював більше 30 років, виховавши цілу плеяду балетних зірок і створивши понад 200 балетів.

Історичне значення

Серж Лифар зробив неоціненний внесок у розвиток балету не лише у Франції, а й у світовому мистецтві. Його новаторський підхід до балетної хореографії сформував основу нового напряму — неокласицизму, який поєднував традиції класичного танцю з модерновими елементами. Завдяки його зусиллям французький балет, що перебував на межі занепаду, отримав друге дихання і досяг нових вершин. Лифар відродив трупу “Гранд-Опера”, заснував Академію танцю і став ректором Університету танцю Парижа, чим забезпечив високий рівень підготовки танцюристів на довгі роки.

На сайті natio.org.ua можна знайти більше інформації про видатний внесок Сержа Лифаря у світову культуру та його зв’язки з Україною.

Вшанування пам’яті

Після смерті Сержа Лифаря його ім’я стало символом величі і таланту у світовому балеті. У Києві було відкрито Міжнародний конкурс балету імені Лифаря, який збирає танцюристів зі всього світу. Вдова Лифаря, графиня Ліліан Алефельд, передала Україні частину його колекції, включаючи нагороди, сценічні костюми та роботи видатних художників. У Лозанні, де Лифар провів останні роки життя, йому встановили бронзовий пам’ятник. У Києві працює Академія танцю імені Сержа Лифаря, де на фасаді встановлена пам’ятна дошка на його честь.

Національний банк України випустив ювілейну монету “Серж Лифар” до 100-річчя від дня його народження, а його ім’я носять вулиці та станції у Києві.