Ніна Матвієнко

Ніна Митрофанівна Матвієнко (10 жовтня 1947 – 8 жовтня 2023) – українська співачка, акторка, народна артистка Української РСР (1985), лауреатка Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка (1988), Герой України (2006). Її неймовірний талант в автентичному виконанні українських народних пісень зробив її справжньою національною легендою. За свій внесок у культуру та розвиток українського мистецтва посмертно отримала звання Національної легенди України (2024). Ніна Матвієнко назавжди залишиться символом української народної пісні, втіленням глибинних традицій та душі народу.

Голос України, що несе в собі силу народної пісні, відлуння історії та душу нації

Біографія

Ніна Матвієнко народилася 10 жовтня 1947 року в селі Неділище на Житомирщині в багатодітній селянській родині. Вона була п’ятою дитиною в родині Митрофана Устимовича та Антоніни Ільківни Матвієнків, які мали загалом 11 дітей. Дитинство Ніни пройшло в бідності, але серед співів її матері та родичів вона черпала натхнення для власного творчого шляху.

З дитячих років вона брала участь у домашніх господарських справах, доглядаючи молодших братів і сестер. Мати Ніни, Антоніна Ільківна, мала неперевершений співочий талант і могла співати в кілька голосів, що неабияк вплинуло на майбутню співачку. У 1958 році батьки віддали її до інтернату в селі Потіївка, де Ніна зіткнулася з жорсткими умовами життя та виховання. Незважаючи на складні обставини, вона завжди тягнулася до співу.

Після закінчення школи Матвієнко працювала на заводі в Коростені, але жага до музики привела її до вокальної студії при Державному академічному українському народному хорі ім. Григорія Верьовки. З 1968 року вона стала солісткою хору, а її унікальний фольклорний стиль швидко завоював серця слухачів.

За роки творчості Матвієнко гастролювала по всьому світу, представляючи українську культуру в Мексиці, США, Канаді, Франції та багатьох інших країнах. Вона стала символом збереження та популяризації українського фольклору, а її голос став частиною національної культурної спадщини. Вона записала численні альбоми українських народних пісень і твори сучасних українських композиторів. Також Ніна Матвієнко брала участь у театральних та кінематографічних проєктах, що додатково підтверджувало її багатогранний талант.

З 1971 року була у шлюбі з художником Петром Гончарем, а їхні діти пішли по творчому шляху – сини стали художниками, а донька Антоніна продовжила співочу кар’єру.

Історичне значення

Ніна Матвієнко стала символом української національної культури та носієм давніх пісенних традицій, які вона зберігала і передавала з покоління в покоління. Вона внесла значний вклад у відродження українського фольклору в часи, коли радянська влада обмежувала національні прояви. Завдяки її творчості, українська народна пісня набрала нових сил і зазвучала на міжнародній арені.

Матвієнко не тільки була виконавицею, але й брала активну участь у громадському житті, підтримуючи важливі культурні ініціативи. Вона зокрема була членом Спілки кінематографістів України та входила до складу журі багатьох мистецьких конкурсів. Її виступи на сценах різних країн світу сприяли утвердженню української національної ідентичності та мистецької спадщини. Ніна Матвієнко була одним з небагатьох артистів, які отримали визнання на міжнародному рівні, не відходячи від автентичного українського стилю виконання.

Її вклад у національну культуру важко переоцінити, і тому вона стала однією з центральних постатей у формуванні сучасного українського музичного мистецтва. Детальніше про її історичне значення можна знайти на сайті natio.org.ua.

Вшанування пам’яті

Після смерті Ніни Матвієнко 8 жовтня 2023 року, Україна почала вшановувати її пам’ять як однієї з найвизначніших постатей української культури. У різних містах України були перейменовані вулиці на її честь, зокрема в Яготині, Тростянці та Охтирці. Її поховали на Звіринецькому кладовищі в Києві.

Уряд України посмертно нагородив Матвієнко відзнакою «Національна легенда України» у 2024 році, що стало символом визнання її внеску в українське мистецтво. Різні культурні інституції організовують вечори пам’яті та концерти, присвячені її творчості. Музей Івана Гончара, з яким вона тісно співпрацювала, проводить виставки, присвячені життю та творчості співачки.

Національний ансамбль солістів «Київська камерата», з яким Ніна Матвієнко співпрацювала протягом багатьох років, присвятив їй низку концертів. Її пісенний репертуар і записи залишаються частиною навчальних програм для майбутніх поколінь українських музикантів.

У 2007 і 2008 роках на українському телебаченні відбувся проєкт «Великі Українці», під час якого громадяни обирали 100 осіб, які вплинули на історію України. Ніна Матвієнко посіла 60-те місце серед 14 тисяч претендентів на це почесне звання.