У цей час ключова роль України у протистоянні російській агресії значною мірою залежить від можливостей оборонної промисловості країни та її партнерів у виробництві озброєнь і військової техніки. Важливим моментом стало 2025 рік, коли Європа реалізувала проект, відомий як “снарядний міст”, НАТО започаткувало новий фінансовий механізм PURL, а Україна вперше почала серійний випуск власних артилерійських снарядів. Однак за цими досягненнями також існують серйозні ризики, такі як політичні зміни в Чехії, обмеження в виробництві порохів та невизначеності у Вашингтоні.
Чеська ініціатива: успіх 2025 року та політичні загрози
Чехія стала центром міжнародної коаліції, що закуповує боєприпаси з усього світу. Відзначимо, що після початку артилерійської кризи в Україні навесні 2024 року, Чехія запропонувала термінове рішення для забезпечення артилерійських снарядів. Президент Петро Павел запропонував закупити 800 000 снарядів на глобальному ринку за підтримки союзників, навіть у країнах із традиційно близькими зв’язками з Росією. Ініціатива, що отримала назву “снарядний міст”, швидко завоювала міжнародну підтримку: більше 15 європейських країн долучилися до програми, і протягом 2024 року Україні було передано до 1,5 мільйона снарядів. До серпня 2025 року Україні було поставлено близько 1 мільйона снарядів різного калібру, а до кінця року планується досягти приблизно 1,8 мільйона.
артилерійські снаряди на бойових позиціях ЗСУ
Проте ситуація може змінитися. Парламентські вибори в Чехії, які відбудуться 3-4 жовтня, можуть вплинути на фінансування ініціативи. Опозиційна партія ANO, очолювана Андреєм Бабішем, критикує великі військові витрати на підтримку України. Якщо вони переможуть, може виникнути ризик зменшення або зупинки фінансування чеської програми в 2026 році. Поки що укладені контракти й далі виконуватимуться, але нові угоди можуть опинитися під загрозою. Чеське МЗС вже попередило, що “зупинка ініціативи стала б подарунком Путіну”.
Європейське виробництво: від термінових закупівель до стабільних постачань
Європейська оборонна промисловість намагалася досягти випуску 2 мільйонів снарядів на рік до кінця 2025 року. Ця мета була практично досягнута, але терміни виконання перенесені на 2026 рік. У Німеччині компанія Rheinmetall відкрила найбільший артилерійський завод у Європі, здатний виробляти 350 тисяч снарядів на рік до 2027 року. В інших країнах, таких як Болгарія та Румунія, також розвиваються нові лінії виробництва. У Великій Британії заплановано розширення виробництва 155-мм снарядів у кілька разів. Французька компанія Eurenco відновлює виробництво вибухових речовин, що також вплине на весь європейський ринок.
Отже, незважаючи на значні зусилля, Європа не в змозі досягти запланованих обсягів боєприпасів у 2025 році, а очікування ефекту від нових виробничих ліній перенесено на 2026 рік. Якщо минулий рік був часом термінових закупівель, то наступний – стане періодом стабільного постачання:
Сполучені Штати: повільне зростання та новий механізм PURL
Сполучені Штати планували постачати 100 тисяч 155-мм снарядів щомісяця, проте наразі не можуть досягти цієї мети. Очікується, що зрушення в цьому напрямку відбудеться лише у середині 2026 року. Американська промисловість значно наростила обсяги виробництва боєприпасів у порівнянні з 2022 роком, але для досягнення необхідних обсягів потрібно вирішити багато проблем, зокрема, з наявністю компонентів. Одним із способів подолання цих труднощів стало створення механізму під назвою Prioritised Ukraine Requirements List (PURL), за яким європейські союзники та Канада фінансують закупівлі, а США займаються їх виробництвом та постачанням Україні. Нідерланди вже оголосили про свій внесок у розмірі €500 млн, а інші країни, такі як Швеція, Норвегія і Данія, також приєдналися до програми з внесками близько $500 млн.
виробництво снарядів на заводі боєприпасів в Скрентоні, США
Українське виробництво – поступовий прогрес
Упродовж останніх двох років в Україні відбулися значні зрушення у виробництві боєприпасів.
-
Мінометні боєприпаси: у 2024-2025 роках Україна істотно підвищила виробництво мінометних мін (60, 82 і 120 мм), що забезпечує стабільність у нижньому сегменті боєприпасів.
-
Артилерія радянських калібрів (122 і 152 мм): серійні лінії працюють, але стикаються з дефіцитом вибухових речовин.
-
155-мм: у 2024 році запущено перші обмежені партії, а в 2025 році їх виробництво стало регулярним. Значна кількість снарядів все ще надходить з Європи, але власне виробництво вже працює.
-
Спільні підприємства: ключовий проект – завод із виробництва 155-мм снарядів у партнерстві з німецькою компанією Rheinmetall, що планується запустити у 2026 році з потужністю 80–100 тисяч снарядів на рік.
-
Патрони для стрілецької зброї: відновлено виробництво найпоширеніших калібрів (5,45 і 5,56 мм) за чеською ліцензією.
-
Корпуси снарядів: українські підприємства вже виготовляють корпуси для всіх основних калібрів, у тому числі танкових.
Таким чином, Україна створює “повний цикл” у виробництві озброєння — від патрона до артилерійського снаряда, вперше з часів радянського Союзу.
виробництво патронів
Підсумок: важливо зберегти темпи виробництва
У 2025 році Україна отримує боєприпаси з чотирьох основних джерел: чеський “снарядний міст”, нові європейські заводи, американець через механізм PURL та власне виробництво. Кожен з цих каналів має свою специфіку та ризики:
-
Чеська ініціатива забезпечує значну частину боєприпасів, але її майбутнє залежить від результатів виборів.
-
Європейські виробництва показують стабільний ріст, інвестуючи десятки мільярдів у нові потужності, однак при цьому ефект може бути відкладеним.
-
Сполучені Штати, незважаючи на політичні твердження про можливе зменшення допомоги, активно ведуть роботи з виробництва боєприпасів у форматі PURL.
-
Україна поступово збільшує власне виробництво, стаючи все більш інтегрованою у коло виробників 155-мм боєприпасів.
Головним викликом 2026 року стане не лише збільшення виробництва, а й підтримка темпу, адже саме від цього залежить ефективність української артилерії у контрбатарейній боротьбі та на фронті.
Цей матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), що сприяє зміцненню інформаційної та аналітичної підтримки в сфері національної безпеки, оборони та геополітики
