У даному огляді розглядається, які передумови призвели до протистояння, а також як завершився цей етап конфлікту.
Російські наміри щодо захоплення Криму існували значно раніше за вторгнення 2014 року. На початку 2000-х РФ намагалася провокувати конфлікт зі сторони острова Тузла, перевіряючи реакцію України та міжнародної спільноти на потенційні територіальні загрози.
18 вересня 2003 року адміністрація Краснодарського краю Росії ухвалила рішення про будівництво дамби в Керченській протоці. Офіційною причиною проведення робіт нібито була повінь, що завдала шкоди в Темрюцькому районі, а сама дамба покликана захистити землі від зсувів.
Крім офіційних версій, у російській пропаганді активно просувалися й інші – політичні та економічні причини конфлікту.
Початок російської операції
27 вересня 2003 року українські прикордонники зафіксували підхід до рибальського причалу на острові Тузла двох російських журналістів з телеканалу НТВ. Вони розпитували місцевих жителів про їхнє ставлення до можливого приєднання острова до Росії. Вже 29 вересня почалася активна фаза будівництва дамби до Тузли. На наступний день МЗС України надіслало першу ноту протесту, яка залишилася без відповіді.
Того ж дня в Росії відбулося засідання ради безпеки, на якому обговорювалося формування нової програми охорони рубежів, в рамках якої планувалося встановлення нової лінії морського кордону з Україною. Це було спробою “офіційно” ввести на нашу територію військові підрозділи.
Михайло Коваль, тодішній перший заступник голови Державної прикордонної служби України, згадував, що відправив на Тузлу “300 спартанців” – так він називав українських прикордонників, які прибули на острів. Коваль наказав залучити по 30 бійців з п’яти регіональних управлінь, навчених для виконання спеціальних завдань. Щоб уникнути паніки, він надіслав документ про нібито спортивні змагання з рукопашного бою.
Коваль діяв усупереч відсутності наказів на підготовку до збройного опору, базуючи свої дії на законодавстві, яке дозволяє застосування зброї для захисту державного кордону.
На той момент президент Кучма був за кордоном, а голова Держприкордонслужби Микола Литвин також перебував у відпустці. Коваль був змушений самостійно ухвалювати рішення, не дочекавшись наказу про виведення прикордонників з острова.
острів Тузла
Як захищали Тузлу
Російські робітники працювали на дамбі цілодобово. Тим часом, українські прикордонники у той час зводили укріплення проти потенційного нападу. На острові було побудовано п’ять ДОТів з кулеметними бійницями. Із Балаклави до Тузли були направлені кораблі, а авіаційна ескадрилья відправила три гелікоптери для патрулювання з повітря. Пілоти змінювали особистий одяг, аби створити враження, що на підтримку виходить цілий полк.
Тодішній голова кримського уряду Сергій Куніцин зазначав, що ситуація була критичною, і в разі агресії росіян, острів міг бути знищений.
“Тузла на той момент стала своєрідним лакмусовим папірцем для України. Якщо б ми не стали на захист, події в Криму у 2014 році могли б відбутися раніше”, – наголосив Коваль.
6 жовтня 2003 року міністр закордонних справ Україні Костянтин Грищенко поїхав до Москви на переговори, коли довжина дамби вже становила 15 км.
22 жовтня 2003 року відбулися слухання у Верховній Раді щодо українсько-російських відносин. Леонід Кучма перервав свій закордонний візит і прибув на Тузлу для участі у вирішенні конфлікту.
Того ж дня в Сімферополі відбувся мітинг проросійських організацій, які висловлювали бажання передати Росії острів Тузла разом з усім Кримом. На наступний день, 23 жовтня, будівництво дамби зупинили, коли відстань між українськими прикордонниками та російськими будівельниками скоротилася до 100 метрів.
Завершення конфлікту
Невдовзі після цього, на Тузлу прибув президент Кучма разом зі своїми радниками, генералами та іншими високопосадовцями. Генерал Коваль підкреслив, що його оточення не передало правильну інформацію про ситуацію, що склалася.
Після огляду укріплень, Кучма зрозумів, що прикордонники готові боротися за свою землю. Він відразу зателефонував президенту Росії Володимиру Путіну і домовився про припинення будівництва дамби.
У листопаді 2003 року було досягнуто домовленості між прем’єр-міністрами України та Росії стосовно зупинення будівництва. 2 грудня на Тузлі відкрилася нова прикордонна застава, а в липні 2005 року стало відомо, що Росія визнала приналежність острова Коса Тузла Україні, хоча пізніше ситуація залишалася неоднозначною.
У березні 2014 року острів потрапив під контроль Росії під час анексії Криму.
фото: Кучма на острові Тузла
Довідкова інформація
Острів Тузла з’явився в результаті руйнування вузької коси внаслідок сильного шторму 1925 року, яка продовжувала Таманський півострів. Острів площею 3 км² офіційно увійшов до складу Кримської АРСР в 1941 році.
Москва вже давно відмовляється визнавати Тузлу як острів, стверджуючи, що це ніби коса, і що Україні була передана лише частина Криму. В цьому контексті Росія також згадує про історичні “факти”, без підстави заявляючи, що в давнину рівень моря був нижчим.
У 1997 році була випущена книга “Коса Тузла: перечисленная территория”, яка підкреслила важливість цього питання в контексті національних інтересів Росії.
