Після заяви Путіна на форумі “Селігер” у 2014 році, в якій він стверджував, що казахи не мали власної державності і що Назарбаєв створив її на території, де її не було, Казахстан почав активніше шукати нових партнерів і підтримку. Очевидно, що найближчим колегою в цьому контексті є Китай. Проте, чи готовий Китай на відкритий конфлікт з Москвою, якщо кремлівська влада вирішить “перевірити” ситуацію в Азії, коли конфлікт з Європою не вдається? Це залишається під питанням.
Інші країни Центральної Азії також ставлять собі це питання, оскільки не хочуть опинитися у васальній залежності від Росії. Азербайджан і Вірменія вже давно обрали курс “геть від Росії” після невдалої російської “миротворчої місії”, яка обернулася великими втратами для цих держав.
На саміті з країнами Центральної Азії Дональд Трамп підняв тему можливого використання військових баз США в регіоні, зокрема, в Карші-Ханабад (Узбекистан) та у місті Мари (Туркменістан). Казахстан також виявляє готовність співпрацювати у військовій сфері та укладати нові партнерські угоди у сфері безпеки зі Сполученими Штатами.
Всі ці процеси свідчать про те, що сьогоднішні глобальні зміни залучають дедалі більше держав, які раніше не бажали визначатися зі своєю позицією.
Геополітична ситуація стала надзвичайно комплексною і хаотичною, адже великі країни намагаються використати свої можливості для підготовки до потенційних конфліктів у майбутньому. Загроза протистояння між США і Китаєм викликає хвилі змін, впливаючи на нові інтереси та регіони, та сприяє формуванню чітко виражених біполярних альянсів.
А де ж у цьому всьому Росія? Вона фактично відсутня.
Поки Росія поглинута війною в Україні, вона позбавляється залишків свого впливу та можливостей залишатися значущим гравцем на геополітичній арені, незважаючи на переконання Путіна.
Вже зараз Москва демонструє свою поразку в геополітичній боротьбі, зокрема впускаючи Китай на свої позиції.
