Розмірковуючи над темою демократії, можна стверджувати, що вона є результатом тривалого розвитку суспільства. Як показує дослідження Френсіса Фукуями, демократичні устрої не виникають спонтанно, адже природним станом суспільства є кланово-родові структури. Якщо б демократія була зумовлена природою людського суспільства, ми б не спостерігали таку кількість автократій та труднощів у підтриманні демократичного режиму. Сьогодні, на жаль, кількість демократичних країн у світі зменшується, але це питання потребує обговорення.
Для функціонування демократії необхідні, принаймні, дві умови: демократично налаштовані громадяни та відповідні інституції.
Люди за своєю природою не є демократами. Концепція громадянина виникла в новий час, формуючи уявлення про особистість з її невід’ємними правами. Це уявлення відсутнє в традиційних суспільствах, де немає концепції нації як джерела влади, яка потребує логічного мислення, що сформувалося в епоху наукових революцій та Просвітництва. Ідея нації є сучасною конструкцією, яка не може бути застосована до суспільств, що не розпочали процес модернізації.
Демократичні інституції не виникають самі собою; вони створюються поступово, часто з великими зусиллями. Розподіл влади, політичні партії, незалежні медіа та правові системи являють собою основи демократії, які в сучасному світі є скоріше винятком, ніж правилом, і потребують постійної роботи для збереження.
Демократія стає неможливою там, де бракує відчуття громадянства, культури політичної участі та соціальних зв’язків. Це не є проявом зверхності, а реальністю, про яку свідчить досвід багатьох людей в Афганістані та Іраку. Сьогодні українці також платять життя за ілюзію демократиї у Росії, не усвідомлюючи їх імперську природу. Це спонукає міжнародних лідерів сприймати путінський режим як тимчасове відхилення, яке можна просто перечекати.
Про автора: Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академії.
Редакція не завжди поділяє погляди, висловлені авторами.
