З 1 квітня НКРЕКП встановила нові прайскепи, що обмежать імпорт на фоні дефіциту і зроблять газову генерацію економічно нецікавою. В умовах, коли електрика в ЄС реалізується дешевше, немає сенсу купувати її на збиток.
Крім того, інвестиції у газову генерацію виглядають малоймовірними: скасування ПСО для цієї генерації, за винятком прифронтових районів, та обмеження цін на електроенергію призводять до збитковості в 18 з 24 годин. Це викличе серйозні фінансові втрати, викликані спотворенням цін.
На даний момент ніхто з розумних інвесторів не виявляє інтересу до такого ринку. Незважаючи на заяви про інтеграцію з європейськими стандартами, чинні рішення лише віддаляють Україну від цієї мети. Обіцяні 1,6 ГВт розподільної газової генерації, які уряд планував запровадити, залишаються під сумнівом через загрози ринкової політики.
Позитивні аспекти спрощення процесу імпорту обладнання та підключення до мереж знецінюються. У спекотне літо та під час ремонтів АЕС обмеження тільки посиляться.
Політичні наслідки цих рішень також не можуть залишитися осторонь. Чи зможуть політики уникнути відповідальності за ухвалення абсурдних рішень НКРЕКП, прикриваючись нібито “незалежністю” цього державного органу?
В Україні існує міф про незалежність НКРЕКП, нібито політики і ринок не мають на неї впливу, хоча це не так. Політичний вплив на роботу регулятора завжди існував, але жодна сторона не хоче нести відповідальність.
Також варто зазначити, що в Європі та США немає політично незалежних регуляторів, оскільки призначення комісарів контролюється урядом або президентом. В Україні ж, на жаль, питання відповідальності за стан енергетичних ринків залишається забутим, попри те, що саме політики повинні відповідати за результати своєї діяльності.
Не варто вводити в оману суспільство щодо “незалежності” НКРЕКП. Всі події в енергетичній сфері несуть відповідальність перед виборцями саме політики.
