Не так давно одна знайома, котра переїхала в Україну вже у зрілому віці та протягом всього життя жила в російськомовному середовищі, поділилася своїми думками. Вона зазначила, що почала відчувати все менше бажання говорити українською в публічних місцях через постійні заклики до використання цієї мови. Це дійсно викликає певну скорботу.
Хочу підтримати її та всіх, хто переходить або намагається перейти на українську. Ви дійсно надзвичайно важливі для нашої нації! Ваші зусилля формують українську ідентичність, незважаючи на труднощі, з якими ви стикаєтеся. Ви не повинні ставати мішенню для критики; особливо неприємно, коли закиди стосуються вашої мовної вибірки.
Багато людей, які виступають за українську в публічному просторі, вважають ваші зусилля надзвичайно вагомими.
Ті ж, хто висловлює своє обурення щодо російської мови, не мають на увазі вас особисто, адже вони намагаються захистити себе від російської культурної експансії. Це не виправдовує агресивності, але пояснює їхнє ставлення.
На жаль, держава не робить достатньо для формування єдиної української ідентичності, що часто ігнорується політиками. Унаслідок цього культурна і мовна політика залишається на плечах простих громадян, і часто їхні дії можуть сприйматися як грубі або агресивні.
Проте є багато свідомих громадян, які усвідомлюють важливість розвитку української культури та мови, і їм належить вся шана за їхні зусилля. Ви наполегливо працюєте над формуванням української ідентичності, іноді жертвуючи власним комфортом.
Якщо вам здається, що ваша українська недосконала, пам’ятайте: це не так. Ваша мова прекрасна, адже ви говорите від серця!
P.S. Я вживаю термін “російськомовні українці” з метою охоплення навіть етнічних росіян чи інших національностей, які переходять на українську мову. Дякую за розуміння!
