У обох випадках участь США у світових війнах значно скоротила їх тривалість і зменшила кількість жертв. Проте, після Першої світової війни Штати, відчуваючи розчарування в європейській політиці, відмовилися залишатися на континенті, але згодом змушені були повернутися під час Другої світової і знову зазнати втрат.
План Вудро Вільсона, що містив 14 пунктів, викликав недовіру та навіть супротив у Франції, Британії та Італії. Напруга між союзниками дійшла до такої стадії, що обговорювалося можливе укладення мирної угоди між США і Німеччиною. Хоча Ліга Націй була заснована, а ряд держав здобули незалежність, принципи Вільсона не були реалізовані в повному обсязі.
Дух його ідей полягав не лише у відновленні нових кордонів, але й у праві націй на самовизначення. Якщо Чехо-Словаччина отримала певну автономію, то сусідні держави, такі як СРСР і Польща, застосовували репресивні методи щодо національних меншин.
У 1920-1930 роках незалежна Україна могла б стати важливим фактом у боротьбі між Москвою та Берліном, забезпечивши собі незалежність від двох великих сусідів. Однак ці можливості не були реалізовані.
В результаті американці уникли участі у європейських справах у 1940-х роках, але після Другої світової війни вони більше не повторили цю помилку. При цьому, провал у Китаї та успіх у Європі демонструють різний підхід США до зовнішньої політики.
Ситуація в Європі досягає критичної точки, і питання повернення американців на континент залишається відкритим, якщо знову виникне загроза нестабільності, що загрожуватиме всьому регіону. В історичному контексті Україна відіграє роль важливого елемента стабільності в Європі, і її відсутність висуває ризики для континентального миру.
Не виключено, що американці знову зможуть бути залученими до європейських конфліктів, якщо умови не зміняться на краще. Процес, що триває століттями, демонструє, що без стабільності в Україні можлива загроза для усього континенту.
Примітно, що в Україні, як і в інших країнах, де слова Вільсона мали значення, ситуація досі залишається складною, а потреба у визнанні прав на самовизначення залишається актуальною. Тому бачення американських чиновників на початку ХХ століття і тепер можуть суттєво відрізнятися, проте важливо пам’ятати про уроки минулого.
