Однією з причин активізації бойових дій стали погодні умови, зокрема морози, але минулого року ця обставина не зупинила агресора, який у січні та лютому захопив більше 500 км² території. На фронті помітний брак кваліфікованих ресурсів у противника.
Ситуація в Гуляйполі ускладнюється
Наприклад, після 10-кілометрового прориву на Гуляйпільському напрямку окупаційні війська перекинули значні сили, щоб закріпитися на нових позиціях. Якщо у 2025 році на запорізькому фронті відбувалося 4% всіх бойових дій, то у січні їхня частка зросла до 23%. Цей напрямок став другим за інтенсивністю після Покровського, але фронт залишився практично нерухомим.
Масштабні бої точилися у Гуляйполі, де ворог прорвався до центральних вулиць міста. Після того, як росіяни встановили коридор з південної частини і форсували річку Гайчур з півночі, сили оборони опинилися в складному становищі і були вимушені відійти на захід.
Карта бойових дій за період 10-17 січня
Крім того, ворожі атаки досягають Залізничного та Староукраїнки, що на захід від Гуляйполя, що створює ризик прориву в тил одразу двом нашим лініям оборони. Якщо росіяни продовжать просування в бік Гуляйполя, це може призвести до обвалу нашої оборони в районі Мирного та Малої Токмачки, а також відкриє їм шлях до Оріхова. Ворог підсилює атаки з півдня біля Білогір’я, хоча наразі їх просування тут є незначним, але це викликає тривогу.
Посилення наступу з боку Залізничного, ймовірно, призведе до спроб прориву до Верхньої Терси, щоб отримати перевагу в тилу наших захисників. Тому тривале утримання Гуляйполя та недопущення прориву на Залізничне є критично важливим для нашої оборони.
Водночас агресор здійснює атаки на лінії оборони в районі Прилук і Варварівки. Тут невеликі групи нападників змігли форсувати річку, перейшли Прилуки і дійшли до наших позицій, де перебували лише пілоти дронів. Хоча ворог на деякий час захопив ці позиції, наші військові оперативно їх відбили. Аналогічні спроби були ліквідовані у Зеленому та Староукраїнці. Це яскраво ілюструє, що навіть найкращі оборонні позиції можуть виявитися марними без людського ресурсу.
Битва за Слов’янськ та Костянтинівку
Об’єднаний фронт між Костянтинівкою та Слов’янськом стає третьою найінтенсивнішою ділянкою бойових дій, де російські війська намагаються оточити обидва міста, які залишаються під контролем України. Очевидно, що бої за ці важливі території триватимуть, ймовірно, роки, але напрямки атак вже вказують на потенційні сценарії розвитку подій.
У січні територіальні зміни тут були незначними, проте існують певні небезпечні тенденції. На південь від Костянтинівки ЗСУ надійно тримають оборону біля Клебан-Бицького водосховища та Плещіївки, тим часом російські війська намагаються атакувати з флангів.
Карта бойових дій за період 10-17 січня
З правого флангу вони постійно атакують на північ від Шахового у напрямку Софіївки та Русиного Яру. Незважаючи на відсутність просування між Добропіллям і Костянтинівкою, ворог вже змусив відступити частину території. Вони змогли захопити частину Шахового і просунутися до Нового Шахового та Добропілля. Ці території раніше були звільнені нашими силами, і тепер їх знову намагаються захопити.
Проблемою є те, що певні групи штурмовиків змогли зайти в наш тил, просунувшись від Яблунівки до Берестоку та Іллінівки, які є околицями Костянтинівки. Протистояння тут потребує термінового реагування для усунення цієї вразливості в обороні.
З лівого флангу атаки на передмістя Костянтинівки з боку Олександро-Шультиного продовжуються, проте поки що ЗСУ утримують позиції в Ступочках і Предтечиному, а це не становить критичної загрози. В Часовому Ярі військові 24 механізованої бригади імені короля Данила надійно захищають тил Костянтинівки.
Карта бойових дій за період 10-17 січня
Однак окупанти шукають пробоїни в нашій обороні, щоб просунутися до Костянтинівки зі сходу. У січні вони розширили зону контролю на 10 км, просунувшись на північ від Часового Яру в районі сіл Майське і Новомаркове. Водночас сили оборони провели контрнаступ і відвоювали село Маркове. Східний фланг, поки не є пріоритетним для росіян, але вони продовжують намагатися поліпшити свої позиції перед ймовірним масштабним наступом на Костянтинівку.
На Слов’янському фронті ворог усвідомлено просувається вздовж обох берегів Сіверського Донця. Після відходу військ з Сіверська, українські сили утримують позиції у Свято-Покровську, але російські війська продовжують тиснути з півдня, просуваючись від Кузьминівки та займаючи висоти на північ від села. Таким чином наші війська можуть бути поступово витиснуті із Свято-Покровська.
Карта бойових дій за період 10-17 січня
З початком морозів російські війська активізували спроби форсувати Сіверський Донець у районі між Дронівкою та Закітним. Проте українські сили, що контролюють Ямпіль, перешкоджають цим спробам.
Морози також полегшують перетин невеликих річок, таких як Нетриус, що тривалий час слугувала бар’єром на північ від Лимана. Нещодавно ворог зміг перейти кілька ділянок річки та розширити зону контролю в районі сіл Середнє та Шандриголове. В результаті російські війська отримали можливість просочитися в лісовий масив навколо Святогірська. Їх активність була помічена та ліквідована, проте агресор явно планує удар по важливим шляхам до Лимана.
Фронт на Сумщині активізувався
Після невдач у Куп’янську російські командувачі намагалися заручитися хоч якимось успіхом, тож активність на Вовчанському та Сумському напрямках зросла. Наприкінці грудня та на початку січня ворог атакував у двох напрямках від Олексіївки. З правого флангу вони просунулися на 3 км на південь, захопивши села Варачине та Новомиколаївку. З лівого флангу відновили контроль над Андріївкою та рухалися в напрямку траси на Суми, тепер російським дронам потрібно подолати лише 20 км до околиць обласного центру. За рік війни вони просунулися лише на 7 км у глиб України, але намагаються дестабілізувати ситуацію на Сумщині.
Карта бойових дій за період 10-17 січня
Проте це лише наміри, які часто зазнають краху. Наприклад, 11 січня тривалість російсько-української війни зрівнялася з радянсько-німецькою війною 1941-45 рр. Однак за результатами вона буде невдалою і може стати початком кінця новітньої російської імперії. Світ вже зрозумів, що їм не вдасться повторити свій “успіх”.
Карти підготовлені на основі інформації від Генерального штабу Збройних Сил України та інших відкритих і перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними, а лише умовно ілюструють тенденції в бойових зонах.
