У січні 2026 року річний рівень інфляції склав +7,4%, що є зниженням в порівнянні з +8,0% у грудні 2025 року. Найвищий рівень інфляції спостерігався в травні минулого року, коли він досяг +15,9%. Відтоді інфляція безперервно зменшується. У січні цього року темп зростання цін становить +0,7%, в той час як у січні минулого року цей показник був на рівні +1,2%.
Основні чинники, що сприяли зниженню актуального рівня інфляції: штучна стабілізація обмінного курсу гривні через валютні інтервенції Національного банку України, запровадження мораторію на підвищення комунальних тарифів, зменшення споживчого попиту в наслідок невизначеності через війну, а також високий базовий ефект у порівнянні з минулим роком.
Однак існує ряд факторів, які можуть прискорити інфляцію: зростання витрат виробників, енергетична криза, фіскальний дефіцит, підвищення світових цін (особливо на олію та рибу), а також збільшення податків, зокрема акцизів на тютюн.
Динаміка інфляції залишається вкрай волатильною.
В даний час річні зміни цін коливаються від -24% на овочі до +33% на яйця, що свідчить про ситуативність інфляційних драйверів та відсутність єдиного тренду. Більше 70% інфляції визначається товарами продовольчої групи.
Важливі складові інфляції: найбільша та найменша зміна цін
Валютний курс є ключовим фактором для зниження інфляції. Майже половина споживчого кошика складається з імпортних товарів. Середньорічна девальвація гривні за останній рік становила всього 1%. Національний банк, проводячи інтервенції, суттєво витрачає валютні резерви, що становить 36 мільярдів доларів на рік або 17% від валового внутрішнього продукту. Неправильний перехід Національного банку до гнучкого валютного режиму обернувся значними втратами резервів.
Процентна політика Національного банку залишається малоефективною у боротьбі з інфляцією через слабкі канали монетарної трансмісії. За останні чотири роки облікова ставка регулярно перевищувала темпи інфляції (в січні 2026 року вона склала 8,1%). Проте це не вплинуло на динаміку монетарних агрегатів, і інфляція продовжує коливатися незалежно від облікової ставки. У січні 2026 року Національний банк знову переніс терміни досягнення інфляційної мети (5%) з 2027 на 2028 рік.
Слабкість монетарних каналів трансмісії також помітна у фактичних показниках: депозитний канал забезпечує всього 5% ВВП, а кредитний – 9% ВВП. Це свідчить про недостатність впливу на інфляцію. Валютний і фондовий канали взагалі не беруть участь у формуванні ефективного впливу, оскільки залежні від неринкових потоків зовнішньої допомоги. Більшість фінансових ресурсів направляються населенням в іноземні активи, а не в гривневі депозити чи облігації державної позики.
Інфляційний таргет
Основна проблема теперішнього монетарного дизайну полягає в занадто низькому інфляційному таргеті (5%), який не відповідає актуальним економічним умовам України.
Нереалістично низький таргет призводить до встановлення непомірно жорстких умов процентної політики, що намагання досягти недосяжних цільових значень інфляції.
Тривале утримання високих реальних процентних ставок не сприяло стабілізації інфляції, а тільки знизило стимул банків до фінансового посередництва, що обмежує ресурси для відновлення. Станом на кінець 2025 року частка кредитів у банківських активах впала з 37% до 27%. Кредитування економіки у 2025 році становило лише 13% ВВП, з яких гривневі кредити склали 10% – це найнижчі показники серед країн з ринковими економіками.
Боротьба Національного банку з інфляцією обходиться платникам податків дуже дорого. Витрати на монетарну політику через сертифікати становлять близько 300 мільярдів гривень за період з 2022 по 2025 роки. У 2025 році касове сальдо розрахунків банків з державою перевищило 100 мільярдів гривень.
Замість того, щоб переорієнтувати банки на перерозподіл заощаджень у критично важливі сфери, країна отримала фінансову систему, що переважно сприяє приватним прибуткам за рахунок коштів платників податків.
Національний банк прогнозує інфляцію на рівні 7,5% за підсумками 2026 року, що виглядає нереалістично на фоні високих енергетичних витрат та запланованого підвищення тарифів. Уряд, у свою чергу, заздалегідь прогнозує річний приріст інфляції на 9,9%.
Висновки
- В українській економіці інфляція має витратний характер. Чинники цінового зростання в основному пов’язані з підвищенням енергетичних витрат, світовою кон’юнктурою цін та податками. Проблеми в енергетичній сфері та майбутнє підвищення тарифів на виконання вимог МВФ можуть суттєво прискорити інфляцію у 2026 році.
- Процентна політика Національного банку не здатна суттєво впливати на інфляцію у зв’язку з особливостями самої інфляції та слабкими каналами монетарної трансмісії.
- Ручне управління девальвацією гривні через валютні інтервенції залишаються важливим інструментом для пригнічення імпортної інфляції. Але з урахуванням вимог МВФ щодо гнучкості валютного курсу, використання цього інструмента стане обмеженим. Прогнозована середня девальвація гривні на 2026 рік складає 8-9%, що перевищить поточний рівень річної інфляції.
- Для стримування інфляції Україні потрібні структурні заходи для збільшення пропозиції товарів вітчизняного виробництва, включаючи стимулювання банків до кредитно-інвестиційної підтримки українських підприємств. Відновлення кредитного процесу вимагає зниження процентних ставок та зменшення регуляторного тиску на кредитні операції банків.
