Данилишин: Головна особливість інфляції – витратний підхід до зростання цін

До попереднього місяця інфляція підвищилась на 0,8%, а в річному вимірі становить 14,3%. Середньомісячні темпи інфляції вже протягом року стабільно тримаються на рівні 1,0%. Хоча темпи приросту інфляції в червні знизились, цього не вистачило, щоб відповідати прогнозам НБУ на першу половину 2025 року. Згідно із квітневим прогнозом, очікувалась інфляція на рівні 13,8%, тоді як річна прогнозувалась у 9,8%. Таким чином, відхилення прогнозів інфляції НБУ за два місяці становить 4%, а за рік — 32%.

Структуру інфляції характеризує значна варіативність цін на окремі товари та послуги — понад 30%. Це свідчить про вплив немонетарних (ситуативних) факторів на динаміку інфляції.

Протягом року ціни на комунальні послуги залишались стабільними, а девальваційно-інфляційна спіраль суттєво зменшилась, адже річна девальвація гривні до долара США склала лише 3%.

Продовольчі товари тепер стали основними драйверами зростання цін: зростання відзначається на яйця (+59%), хліб (+22%), овочі (+24%), фрукти (+52%), вершкове масло (+28%), олію (+34%), молоко (+21%) та м’ясо (+23%). Водночас, значного зростання цін не зафіксовано на послуги відпочинку (+1%), комунальні послуги (+2%) та предмети побуту (+2%).

Ключовим аспектом нинішньої інфляції в Україні є її витратний характер. Неринкові чинники, такі як бойові дії, погодні умови та підвищення тарифів, призвели до зростання гуртових цін промислових виробників на 29% за рік, що створює значний тиск на роздрібні ціни. Витратні фактори не реагують на зміну ключової ставки, тому передача зростання витрат виробників на споживчі ціни проходить незалежно від вартості кредитів.

Споживчий попит залишається нижчим за довоєнний рівень і наразі становить лише 91% від довоєнного рівня. Хоча споживчий попит поступово відновлюється, ситуація ускладнена військовими чинниками, що сприяють асиметричному представленню на ринку, зокрема через споживання товарів першої необхідності.

НБУ протягом трьох років дотримується жорсткої монетарної політики, нещодавно підвищивши ключову ставку до 15,5% річних. Однак, ця ставка не має відчутного впливу на інфляцію через домінування витратних чинників.

За роки війни банк не зміг залучити значну кількість гривневих депозитів. Наразі строкові гривневі депозити становлять лише 6% від споживчих витрат населення. Протягом першої половини 2025 року обсяг строкових депозитів зріс лише на 23 мільярди гривень, тоді як витрати на купівлю іноземної валюти склали 135 мільярдів гривень за той же період.

З жовтня 2023 року НБУ запровадив політику керованого гнучкого валютного курсу, в результаті чого гривня девальвувала на 14% стосовно долара США та на 24% щодо євро, що посилило інфляційний тиск.

Високий фіскальний дефіцит, що перевищує 20% ВВП, має проінфляційний вплив, хоча його вагомість стримується воєнними факторами. Більша частина фіскального дефіциту покривається за рахунок зовнішніх джерел, які не залежать від облікової ставки НБУ.

Крім того, фактори війни впливають на споживчі настрої й структуру витрат виробників, що викликає додаткові витрати на безпеку та логістику товарів.

Бачимо, що більшість проінфляційних чинників в Україні перебуває поза контролем монетарної політики НБУ, що робить її досить дорогою для платників податків. Витрати Національного банку на монетарну політику за останні роки наближаються до 250 мільярдів гривень.

За прогнозами, до кінця 2025 року очікується зниження інфляції до 8,7%, хоча це виглядає малоймовірним через різноманітні економічні чинники. Другий прогноз, який надходить від Мінекономіки, передбачає інфляцію на рівні 9,5%.

Зараз інфляційні фактори складаються з проінфляційних і дезінфляційних чинників. Серед проінфляційних: зростання цін, погодні умови, високий фіскальний дефіцит, підвищення податків, а також відновлення попиту після завершення бойових дій. У свою чергу, дезінфляційні фактори пов’язані із значним сповільненням економічного зростання та нерегулярним попитом.

Для ефективного подолання інфляції необхідно зосередитись на структурних заходах, сприянню розвитку кредитування та інвестицій для поповнення пропозиції товарів вітчизняного виробництва.