Ситуація, в якій опинилася Україна та більшість країн світу, на даний момент починає розкривати свої реальні перспективи.
Найближчим часом настане боротьба за ресурси, і основні гравці світу прагнуть зайняти вигідні позиції перед цим конфліктом. Іран, наприклад, готовий жертвувати багатьма речами, аби зберегти свою ядерну програму, адже йому ще потрібно буде відстоювати свої нафтові інтереси в майбутньому. Увага зосередиться на захисті держав Затоки, які володіють значними запасами нафти і газу.
Яка роль Україні у цій глобальній картині? Очевидно, вона стане своєрідною Козацькою державою XXI століття, наділеною потужними військовими можливостями та готовою оперативно реагувати на зміни.
Коли ж почнеться реальна боротьба за ресурси, де не буде місця для жалю (це буде нагадувати боротьбу за обмежене повітря в критичних умовах) – важко сказати.
Якщо суспільство досягне суттєвого технічного прогресу та зменшить залежність від викопного пального, війни можуть бути відкладені на пізніші часи, коли боротьба точитиметься за воду чи продукти харчування.
У разі ж відсутності технологічних змін, така пролонгована конфліктна ситуація може початися через років десять. Отже, нам, можливо, не слід очікувати на Золотий вік, а скоріше бути готовими до нових викликів, можливостей та втрат.
Це не питання ідеології. Коли виникають критичні обставини і залишився останній кисневий балон, про ідеологічні розбіжності вже не йдеться.
Досить іронічно, але саме країна, яка перша застосувала ядерну зброю у військових цілях, нині виступає проти її поширення.
Не слід дивуватися, адже варто бути готовими до ситуацій, які раніше здавалися неможливими, і придбати такі позиції, які будуть вигідними у майбутніх конфліктах.
В такому становищі кожен муситиме покладатися на себе. Партнери будуть обиратися виходячи з їхньої адекватності та можливостей. Тому важливо бути сильними та такими, з ким зможуть співпрацювати.
Краще усвідомлено зустріти виклики, аніж ігнорувати проблеми, сподіваючись на рожеву перспективу.
