Проблема полягає в тому, що міжнародна позиція України, яка настільки важко будувалася, не отримує належної підтримки з боку вітчизняної адміністрації. Ця суб’єктність, що вимагала величезних зусиль на всіх рівнях, часто ігнорується.
Українці, від президента до звичайних громадян, доводили свою здатність бути надійними партнерами для Європейського Союзу, сподіваючись на співпрацю, засновану на спільних цінностях. Іноді наші представники навіть закликали європейців звернути увагу на їхні компроміси в цінностях.
Нещодавно, під керівництвом нового прем’єра, Кабмін вирішив не виконувати закон, що стосується призначення керівника БЕБ. Це вказує на повернення до моделей, де домінує недовіра та стара практика умовності з боку Євросоюзу. Є важливим питанням, чи це дійсно політична самодіяльність урядовців.
Це, безумовно, призведе до ускладнень у процесі євроінтеграції, особливо якщо ми налаштовані на співпрацю виключно на своїх умовах, що може призвести до гірших умов після завершення конфлікту, якщо держава хоче отримати довіру суспільства у своїй спроможності бути лідером.
Автор думки – експерт з стратегічного розвитку.
