Четвертий рік повномасштабного вторгнення. Які прогнози щодо тривалості конфлікту?
На початку вторгнення я не міг уявити, що війна затягнеться так довго. Було сподівання на короткий конфлікт. Пам’ятаю, коли ми замовляли шеврони з прізвищами та позивними, нас запитали, скільки часу знадобиться для виготовлення. Відповідь була невизначеною, і я не вірив, що війна триватиме місяць. Проте, восени 2022 року стало зрозуміло, що швидкого вирішення не буде. Тепер важко прогнозувати, скільки часу ще потрібно.
Навіть можлива поява до території, що було досягнуто в 1991 році, є амбітним завданням. Невідомо, чи зупинить це агресію, тому прогнозувати майбутнє складно. Наразі не бачу кінця конфлікту.
Про реакцію на критику та прогнози.
Чи не боїтеся критикувати знову через ваші попередні прогнози, які викликали неоднозначну реакцію?
Я звик до критики. Зараз люди адекватніше сприймають ситуацію, більшою мірою визнаючи, що конфлікт затягується. Багато з тих, хто раніше заперечував, тепер кажуть про тривалу війну, хоча ніхто не вибачився.
Стан військових і ресурсів.
Які відчуття у вас зараз? Чи достатньо сил для продовження боротьби?
Це складне питання. Багато проблем залишається нерозв’язаними. Іноді здається, що ми не зможемо витримати, але триваємо вже четвертий рік. Це можна вважати дивом. Цей місяць став дуже важким, дані про втрати значні. Нам потрібно адаптуватися до нових реалій і викликів.
Зараз ми збираємо гроші на броньовані автомобілі. Це необхідно для доставки боєприпасів, адже під час евакуації існує ризик попадання під вогонь ворога.
Виклики та мобілізація.
Як ви оцінюєте ситуацію з мобілізацією чоловіків?
Починаючи з березня 2022 року, коли були повні бригади, ми зустрічали недобір людей. Тепер це питання стало критично важливим. І хоча деякі чоловіки в тилу теж стають на захист, підтримка жінок у війську має бути активнішою.
Важливо залучити якомога більше жінок до військових структур. Багато позицій, які зараз займають чоловіки, можна заповнити жінками, і це дозволить покращити ситуацію.
Ситуація з мовою та культурою.
Ви відзначили, що під час війни багато людей повертаються до російської мови. Як з цим боротися?
Війна вимагає об’єднання навколо української мови. Підтримка української культури і мови є нашим обов’язком. Мова – це не просто засіб спілкування, це частина ідентичності. Важливо, щоб суспільство розуміло, що збереження мови є критично важливим для нашої незалежності.
Маємо шукати можливості спілкування українською, популяризувати українську музику та літературу, щоб привертати до них увагу молоді.
Підсумок.
Ми не маємо забувати про героїзм тих, хто бореться, і ставитися з повагою до тих, хто підтримує фронт. Культура пам’яті має включати не лише згадки про загиблих, але й дбайливе ставлення до живих, окупованих та поранених.
Тільки спільними зусиллями ми зможемо досягти перемоги і забезпечити майбутнє України.
