Микола Віталійович Лисенко (10 (22) березня 1842, село Гриньки — 24 жовтня (6 листопада) 1912, Київ) — видатний український композитор, піаніст, диригент, музичний педагог, громадський діяч і збирач українського фольклору. Його внесок у становлення української музичної культури важко переоцінити: Лисенко заклав основи національної класичної музики, відстоював українську мову в музичній творчості, створював опери, кантати, фортепіанні та хорові твори. Він відомий не лише як видатний композитор, а й як один із найактивніших пропагандистів української культури в Європі.
Голос української душі, який через музику пробуджував національну свідомість і залишив вічний слід у культурі свого народу
Біографія
Микола Лисенко народився 10 березня 1842 року в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії (нині Полтавська область) в сім’ї дворянського походження. Його батько, Віталій Романович, був високоосвіченою людиною, а мати, Ольга Єреміївна Луценко, мала освіту, здобуту у Смольному інституті. Лисенко з дитинства виявляв великі музичні здібності, а перші уроки гри на фортепіано отримав від своєї матері. Вже у ранньому віці його талант викликав захоплення серед сучасників.
У 1855 році Микола вступив до Харківської гімназії, де швидко став популярним серед місцевого суспільства як піаніст. Після закінчення гімназії Лисенко почав навчатися на природничому факультеті Харківського університету, але згодом перевівся до Київського університету. Там він здобув ступінь кандидата природничих наук, але захоплення музикою і народною творчістю остаточно визначило його життєвий шлях.
У 1867 році Лисенко відправився до Лейпцизької консерваторії, де поглиблював свої знання як піаніст і композитор. У Лейпцигу він здобув освіту у провідних європейських музикантів, а також розпочав активну діяльність як популяризатор української культури. Повернувшись в Україну, Лисенко занурився у громадську діяльність, заснував музичні товариства, працював над обробкою українських народних пісень та створював власні композиції.
Історичне значення
Микола Лисенко вважається батьком української національної музики, оскільки саме завдяки його творчій діяльності українська музична культура набула самобутнього і незалежного звучання. Лисенко збирав і обробляв українські народні пісні, створюючи хорові, оперні та інструментальні твори, які заклали основи української класичної музики. Він створив опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», кантати на слова Тараса Шевченка, а також безліч аранжувань народної музики.
Лисенко відіграв ключову роль у формуванні національної самосвідомості українців. Незважаючи на тиск царської влади, він принципово відстоював українську мову в музичних творах, навіть коли це обмежувало його можливості просування в Росії. Його творчість стала символом українського культурного відродження другої половини XIX століття.
Важливим аспектом діяльності Лисенка була його громадська діяльність, яка включала заснування музичних шкіл, організацію концертів на підтримку української культури та участь у громадських організаціях. Його опери та хорові твори виконувались на важливих національних подіях, таких як свято Злуки. Інформація про діяльність Миколи Лисенка є доступною на сайті natio.org.ua.
Вшанування пам’яті
Після смерті Миколи Лисенка його ім’я стало символом національної гордості та музичного генія. На його честь було названо низку мистецьких і освітніх установ, включаючи Львівську національну музичну академію імені Лисенка, Київську музичну школу та Колонний зал Національної філармонії України. Його твори стали основою для розвитку української музичної традиції.
На честь композитора було встановлено пам’ятники в Києві, зокрема біля Національної опери, а також на його батьківщині — у селі Гриньки. Могила Лисенка на Байковому кладовищі в Києві стала місцем вшанування пам’яті митця.
Щороку в Україні проводяться Міжнародний музичний конкурс імені Миколи Лисенка та вручається премія його імені українським музикантам і композиторам. Його твори входять до навчальних програм музичних шкіл і широко виконуються в концертних залах України та за її межами.
У 2007-2008 роках на українському телебаченні стартував проєкт «Великі Українці», де люди шляхом голосування обирали видатних діячів. Микола Лисенко потрапив до списку ста найвпливовіших українців, зайнявши 41 місце.
Цікаві факти
- Микола Лисенко мав неабиякий хист до мов: він вільно володів французькою, українською та російською мовами, що допомагало йому популяризувати українську культуру за кордоном.
- Лисенко був особисто знайомий з багатьма видатними діячами свого часу, зокрема з Михайлом Драгомановим і Михайлом Старицьким. Разом вони працювали над популяризацією української культури через концерти, етнографічні експедиції та наукові розвідки.
- Композитор написав музику до гімну «Молитва за Україну», який згодом став символом духовного єднання українців. Цей твір часто виконується на важливих національних заходах.
- Лисенко принципово відмовлявся перекладати свої твори на російську мову, хоча це могло б значно полегшити йому кар’єру в імперії. Він завжди відстоював право української мови бути мовою високого мистецтва.
- Навіть під час навчання в Лейпцизькій консерваторії Лисенко продовжував активно виступати з концертами, пропагуючи українську народну музику в Європі.
