Болгарія має важливе значення для України, зокрема як джерело постачання снарядів радянського виробництва. Країна є одним з найбільших виробників боєприпасів в Європі. У перші місяці після початку вторгнення вона забезпечила близько третини потреб українських військових.
Ця підтримка була особливо критичною в навесні та влітку 2022 року, коли західні країни тільки починали надавати військову допомогу, а Україна швидко вичерпувала свої ресурси. Також Болгарія виконувала роль постачальника пального, особливо після атак на українські нафтосховища.
На недавніх парламентських виборах перемогу здобула коаліція “Прогресивна Болгарія”, яку очолює колишній президент Румен Радев. Його партія отримала найбільшу кількість голосів і може самостійно сформувати уряд.
Хоча у коаліції немає конституційної більшості, це не заважає Радеву мати достатньо повноважень для ефективного управління. Проте, його проросійські погляди викликають занепокоєння щодо майбутніх відносин між Україною та Болгарією. Він відкрито виступає проти підтримки України та неодноразово заявляв, що постачання зброї може загрожувати нейтралітету Болгарії. На посаді президента він накладав вето на рішення про військову допомогу та виступав проти розширення санкцій проти Росії.
Наразі невідомо, як саме зміниться зовнішня політика Болгарії під новим урядом. Виборча кампанія не акцентувала уваги на українських питаннях, а Радев переміг за рахунок антикорупційних обіцянок та різноманітних заяв. Тому стратегія нового уряду залишається невизначеною.
Через це малоймовірно, що Радев зможе повністю зупинити військові контракти з Україною. Болгарські підприємства оборонного комплексу працюють на максимумі, а багато постачань здійснюється через посередників. Припинення угод призведе до масових звільнень і значних фінансових втрат.
Країна тільки недавно перестала бути найбіднішою в ЄС, тож відмова від вигідних контрактів видається малореальною.
Найсерйозніший ризик полягає в можливості використання Болгарією права вето на рішення ЄС, які стосуються України. Це може перешкодити інтеграційним процесам та отриманню фінансової допомоги.
Незважаючи на ці виклики, минулий досвід показує, що Євросоюз може знаходити способи обходити блокування з боку окремих країн, наприклад, шляхом замороження фінансування чи обмеження доступу до фондів. Тому, Україні, ймовірно, вдасться зберегти постачання боєприпасів і продовжити рух в напрямку європейської інтеграції.
Ключовим залишається уникнення власних помилок, адже це завдання, з яким українська влада не завжди справляється успішно.
