Після відкриття Ормузької протоки почалася активна дискусія про те, хто є справжнім переможцем у цій ситуації: США з Ізраїлем чи Іран. Думки експертів розділилися: деякі вважають, що Іран зберіг контроль над своєю територією та політичною системою, в той час як інші впевнені, що стратегічну перевагу здобули США та їх партнери.
Для точнішого аналізу необхідно вивчити ситуацію з двох перспектив. З точки зору військових дій, Іран виявився досить стійким: країна зберегла керованість, військові структури не розпалися, а критично важливі елементи оборони залишилися в робочому стані. Хоча частина військової інфраструктури була пошкоджена, це не призвело до миттєвої поразки.
Утім, ситуація зовсім інша, якщо проаналізувати довгострокові економічні та соціальні наслідки. Експерти підрахували, що Іран зазнав втрат в розмірі приблизно 270 мільярдів доларів. Також було серйозно зупинено близько 12% видобутку газу через атаки на важливі родовища, в той час як 20-30% нафтопереробних потужностей стали невідповідними для використання.
Варто зазначити, що витрати на газовидобуток та електроенергетику проводять потужний негативний вплив на нафтохімію, виробництво добрив, полімерів та металургію. Це призводить не лише до зниження експорту, але й до дефіциту базових матеріалів в країні, що, своєю чергою, викликає підвищення цін, зупинку виробництв і втрату робочих місць.
Особливу тривогу викликає фінансова та логістична ізоляція Ірану. Раніше країна частково справлялася з обмеженнями завдяки співпраці з сусідніми державами, зокрема, з Оманом і ОАЕ. Однак після військових дій з країнами Затоки цей канал підтримки зазнав серйозного скорочення, що негативно вплине на економіку і доступ до критично важливих технологій.
Таким чином, у разі відновлення інфраструктури, економіка Ірану ризикує не лише втратити обсяги, але й структурну стійкість. Навіть з ремонтом частини інфраструктури, система буде функціонувати з більшими витратами та ризиками.
Цей тривалий процес виснаження ресурсів, незважаючи на воєнні досягнення, суттєво ускладнить фінансування збройних сил, виплати зарплат та підтримку соціальних функцій. Відновлення вимагатиме значних інвестицій, яких наразі немає.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що глобальний стратегічний контекст свідчить про перемогу США та їх союзників, які досягли своїх цілей за рахунок виснаження ресурсної бази супротивника. Іран, хоч і зміг уникнути поразки на полі бою, зустрінеться з серйозними проблемами у майбутньому через системні втрати. Виграти бій і програти війну – це може бути точним описом поточної ситуації в Ірані.
