Наразі в інформаційному просторі активно обговорюються можливі сценарії реагування Європейського Союзу на дії Угорщини під керівництвом Віктора Орбана. Втім, реальний стан справ значно складніший, ніж шукають багато аналітиків.
За інформацією Reuters, у Брюсселі виявили бажання більше не вмовляти угорського прем’єра. Після того як Орбан заблокував великий пакет допомоги Україні, в європейських столицях почали говорити про зміни у підході до роботи Союзу. Якщо ситуація залишиться незмінною після виборів 12 квітня, ЄС може опинитися у стані, коли йому знадобиться адаптувати свої механізми, щоб уникнути використання угорського вето як інструменту тиску. Це свідчить про початок формування нового підходу у захисті інтересів ЄС.
У Європейському Союзі існує складний механізм покарань, закріплений у статті 7 Договору про ЄС, який дозволяє обмежувати права держави-члена, включаючи право голосу. Проте потрібно зазначити, що цей процес є досить тривалим і політично обтяженим.
З моменту активації механізму статті 7 проти Угорщини минуло вже кілька років, і поки що вона не набрала чинності. Це свідчить про те, що, попри наявність юридичних можливостей, рішення вимагають значної політичної волі з боку членів ЄС. Крім цього, стаття 4(3) забезпечує правову основу для ствердження, що певна країна не просто має іншу позицію, а активно підриває здатність Союзу діяти як єдине ціле, хоча і тут немає швидких рішень.
Найімовірніший варіант розвитку подій на даний момент — це не показова акція, а систематичне усунення можливостей для Угорщини здійснювати шантаж. Орбан буде поступово оминатися за допомогою коаліцій, утворених з 26 країн. Де це неможливо, його блокування дедалі більше “коштуватиме”. Фінансові інструменти продовжать своє існування у сфері тиску. Для Брюсселя ця ситуація є важливою не лише в контексті цінностей, а й в забезпеченні ефективності роботи Союзу у кризовий час. Нині близько 17 мільярдів євро, призначених для Угорщини, застрягли через порушення принципів верховенства права, і судові органи ЄС наполягають на тому, що ці кошти не можуть бути розблоковані, поки не буде результативних реформ.
Щодо дій партнера Орбана — Роберта Фіцо — важливо розуміти, що, хоча він може підтримувати позиції прем’єра, він не здатен остаточно заблокувати покарання, якщо мова йде про реальні механізми тиску, такі як фінансова ізоляція та структурні зміни у роботі ЄС. Якщо дійде до серйозних санкцій згідно зі статтею 7, можуть виникнути проблеми зі створенням необхідних коаліцій.
Отже, головний висновок полягає у тому, що Брюссель не планує грандіозних акцій проти Угорщини. Натомість, він готується до систематичного і холодного усунення можливостей Будапешта здійснювати вплив на політику Союзу, що матиме суттєві наслідки для обох сторін. Чим більше Орбан намагатиметься маніпулювати єдністю ЄС, тим більше ЄС братиме на себе зобов’язання працювати попри його позицію — це може стати серйозним сигналом для Угорщини.
