Віктор Домонтович (відомий як Віктор Петров) у своєму провокаційному романі охарактеризував іграшкового ведмедика як “кімнатного бога дітвори”. Він зазначав, що це м’яке звірятко стало символом дитячих сердець і вражаюче підкорило їх протягом всього лише кількох десятиліть. Спостерігаючи за подіями свого часу, автор з точністю вказав місце та час створення цього іграшкового символу, хоч насправді згадані ним народи не мали прямого відношення до його появи.
фото: Вікімедіа
Цей іграшковий ведмідь належав Керміту, онуку Теодора Рузвельта, і був виготовлений сином Моріса Мітчума.
Перший ведмедик “класичного” зразка був виготовлений Роуз Мітчум, дружиною нью-йоркського бізнесмена Моріса Мітчума. Вона не планувала продавати його, а робила це для реклами власного магазину, сподіваючись, що ведмедик приверне покупців до вітрини.
Справжня історія створення ведмедика відбулася не серед дакотів і навіть не в Нью-Йорку, а в Луїзіані. Намір губернатора Ендрю Лонгіно переобратися на другий термін вимагав залучення уваги президента Теодора Рузвельта. Для цього вони організували полювання, знаючи про захоплення президента мисливством.
Однак полювання не стало успішним — ведмедя спіймали ще до прибуття Рузвельта. Щоб тварина не втекла, її поранили та прив’язали. Коли президент прибув, він відмовився стріляти в ведмедя, який виглядав нещасно.
Хоч звіря звільнити не могли через небезпеку, врешті решт його добили, але журналісти акцентували увагу на “героїчному жесті” Рузвельта, прикрашаючи деталі. Ведмідь, який колись боровся за своє життя, став символом милого ведмежатка.
Карикатура “Вашингтон пост” за мотивами історії з ведмедем
Рузвельт вмів використовувати медіа для досягнення своїх цілей, усвідомлюючи їхню силу. Він був одним з перших, хто освоїв мистецтво медійного впливу на політичні процеси.
Президентові було важливо підтримувати імідж “народного президента” серед виборців. Рузвельт прагнув користуватись популярністю, навіть спалив свій портрет, якщо вважав, що на ньому виглядає негарно.
Цілком ймовірно, що його підхід до популярності можна назвати популізмом, адже він запозичив стратегії Народної партії, яка активно виступала проти “істеблішменту”. Але Рузвельт став “популістом серед республіканців”, і його президентство отримало назву “Прогресивної ери”.
Історія з ведмедем, який став улюбленцем дітвори, зворушила серця громадськості, зокрема серед жінок.
Регулярно під впливом масових запитів Роуз Мітчум виготовила ту саму першу іграшку, яка швидко зібрала популярність. Без всякої реклами покупці почали вбачати в іграшковому ведмежаті “президентське звірятко”, щось на зразок “ведмежа Рузвельта”.
З часом попит на ведмедиків зростав, а їх виготовлення стало комерційно успішним. Моріс Мітчум навіть занепокоювався можливістю образити президента, але після особистого листа отримав його схвалення на ці “торгівлі іменем”.
Хоча є припущення, що Рузвельт не любив прізвисько “Тедді”, він врешті решт прийняв популярне в суспільстві ім’я й використовував його на своїй передвиборчій кампанії 1904 року з великим успіхом.
Лише виявилося, що мода на ведмедиків швидко охопила не лише дітей. Їх купували й дорослі – жінки, які хотіли мати “власного ведмедя”, часто замінювали їх домашніми тваринами.
В той час популярність Рузвельта тільки зростала. Він отримав Нобелівську премію миру за посередництво в мирній угоді між Японією та Росією, при цьому розпочав велике будівництво Панамського каналу, яке попередники не змогли реалізувати через корупцію.
Теодор Рузвельт на будівництві Панамського каналу
Рузвельт також реалізував багато ініціатив у сфері екології, зокрема створив кілька національних парків і відвів під них величезні території, що перевищували всі досягнення його попередників.
Дехто вважає, що популярність “ведмедиків” спонукала його до створення нових природоохоронних ініціатив. У Білому домі за часів його президентства був цілий зоопарк, до якого входили собаки, коні, кролі, курки, папуги, леви, зебри та навіть щур.
Після закінчення другого терміна Рузвельт не став знову балотуватися на третій термін, але згодом захотів знову зайняти президентське місце, створивши нову Прогресивну партію, що стала не такою популярною, як очікувалося.
Під час кампанії його самого було поранено, проте Рузвельт залишився живий. Попри всі зусилля, він програв вибори на користь Вудро Вільсона.
