Женевські переговори: остання надія Путіна на внутрішню нестабільність в Україні

Вірити в швидке та зрозуміле мирне врегулювання було б наївно. Сьогодні Росія має впевненість, що, продовжуючи війну, може домогтися від України ще більше через жорстокі дії, такі як масові вбивства, ракетний терор і активну інформаційну кампанію. Українська сторона, своєю чергою, не розглядає капітуляцію як варіант, що змушує її відмовлятися від політичних вимог, які висуває Кремль. Доки не буде знайдено спільного знаменника, мирні переговори залишатимуться напруженими і складними.

Цей етап конфлікту свідчить про те, що немає ні військового, ні політичного рішення. Росія веде війну обмеженими ресурсами, що дозволяє повільно просуватися на фронті, однак цих ресурсів недостатньо для захоплення важливих центрів України.

Політично Кремль намагатиметься нав’язати вимоги щодо змін в українських законах, проте контролювати їх виконання зможе лише завдяки нестандартній фігурі на посаді президента, яка була б сильно залежна від Москви. На думку російської влади, Зеленський не відповідає цим вимогам, тому вони лобіюють термінові вибори, не впевнюючи в появі проросійського кандидата.

Конфлікт, який не мав сенсу від початку, стає чимось невизначеним, що йде своїм шляхом. Лише незвичайна обставина може змінити його розвиток. Найбільш імовірний сценарій наразі – це продовження війни в поточному темпі, сподіваючись на те, що противник скотиться у внутрішній хаос, як це було в минулому.

Від самого початку війна була спробою Росії повернути Україну під свій контроль. Однак після анексії Криму, конфлікту на Донбасі та повномасштабного вторгнення стало зрозуміло, що Україна не стане проросійською. Кремль адаптував свої методи, сподіваючись на розпад України через внутрішні проблеми, що стане основою його подальших вимог у переговорах.