США не мають жодних союзних зобов’язань перед Україною у правовому чи фактичному сенсі. Проте, зрозуміло, що американські озброєння і технології відіграють критичну роль у боротьбі проти російської агресії. Як можна вирішити цю ситуацію? Є певні ознаки того, що Сполучені Штати можуть надати Україні гарантії безпеки. Проте, у разі їх надання, Україна може стикнутися з обмеженнями на використання американської зброї, а також з обмеженнями для союзників, що свідчить про відсутність традиційних союзних відносин. Хоча ці перешкоди не є нездоланними, їх подолання вимагатиме пошуку нових форм співпраці.
Від HIMARS до ERAM: еволюція військових дозволів
До 2024 року західне озброєння могло використовуватися виключно проти цілей на окупованих територіях України. Першим винятком став так званий “харківський дозвіл”, наданий адміністрацією Байдена навесні, що дозволив ЗСУ завдавати удари по російських військах, які безпосередньо загрожували Харкову. Найдальшою точкою в рамках цього дозволу був HIMARS. Наприкінці 2024 року цей дозвіл був розширений, враховуючи присутність північнокорейських підрозділів серед російських військ, що дозволило використання ATACMS проти цілей у Курській області.
Проте, навесні 2025 року адміністрація Дональда Трампа запровадила механізм “review mechanism”, згідно з яким кожен запуск ATACMS, британських Storm Shadow чи іншої далекобійної зброї, що була виготовлена з використанням американських технологій, вимагав окремого схвалення Пентагону. Це фактично згорнуло попередні розширення дозволів.
Однак цьогоріч ситуація змінилася. США почали постачати Україні нові тактичні боєприпаси з підвищеною дальністю – ERAM (Extended Range Attack Munition).
Ракета ERAM (Extended Range Active Missile)
Ця програма передбачає постачання 3350 одиниць цих боєприпасів, що здатні досягати цілей на дистанціях до 450 км і можуть запускатися з літаків F-16, Mirage 2000, а також навіть радянських винищувачів. Таке масове постачання зброї потребуватиме нових механізмів погодження, адже нинішня система блокуватиме ефективне використання ERAM.
У серпні 2025 року Дональд Трамп зауважив: “Виграти війну, не завдаючи ударів по країні-агресору, практично неможливо”. Це вказує на те, що процедура отримання дозволів, ймовірно, зміниться. Питання полягає в тому, наскільки ці зміни можуть бути суттєвими, щоб не створити приховані союзні зобов’язання для України, що є неприйнятним для нинішньої адміністрації.
Військова співпраця зі США: формати та рівні інтеграції
Тип озброєння, яке надається США, може багато сказати про рівень довіри та характер союзних відносин. Політичний аспект на міжнародній арені може суттєво впливати на військову співпрацю. Найбільш глибока інтеграція має місце у спільному ядерному плануванні з Великою Британією. З моменту укладання угод у 50-х роках ХХ століття було встановлено особливі відносини на рівні, що перевищує загальний рівень НАТО.
Прикладом більш вільної військової кооперації може слугувати спільна розробка авіаційних платформ, як-от F-35. Не всі країни, що беруть участь у цьому проєкті, є членами НАТО, але всі вони мають оформлену систему військового партнерства та високий рівень довіри.
Балістична ракета підводного базування Trident II D5
Третій рівень співпраці означає отримання американської зброї за стандартними процедурами.According to international law, weapon transfers are subjected to specific regulations governing their end use. Необхідно дотримуватись умов використання, які можуть обмежувати застосування озброєнь. В Україні ці поставки, навіть ATACMS, HIMARS, Patriot або ERAM, регулюватимуться окремими дозволами.
Важливою окремою категорією є доступ до чутливих технологій, як-от штучний інтелект і супутникові дані. Цей доступ вимагає значної довіри, але не встановлює союзних зобов’язань, адже у разі потреби США можуть закрити такі канали постачання.
У загальному контексті, чим більш стратегічне озброєння, тим більше це сигналізує про союзні зобов’язання. Спільний проект Trident II засвідчує глибоку інтеграцію, тоді як ATACMS і ERAM демонструють більш контрольований експорт. Доступ до технологій є свідченням довіри без зобов’язань.
Необхідно враховувати дві ключові обставини:
Описана вище схема поки що не враховує революційні зміни, які принесли дрони та штучний інтелект. Ці технології можуть очікувано посприяти поступовому підвищенню військових відносин між США та Україною. З іншого боку, існує “ядерний аспект”, який суттєво впливає на цю ситуацію.
Вплив “ядерного кодексу” на збройові дозволи
Керівні принципи між ядерними державами та їх союзниками запроваджені для запобігання ядерних конфліктів. Це правило активно впливає на рішення США щодо надання дозволів на використання зброї.
Ці принципи існують з 70-х років і були неодноразово підтверджені, зокрема резолюцією Ради Безпеки ООН у 1995 році. У них зазначено, що ядерна зброя не може бути використана проти неядерних держав, за винятком випадків, коли атака здійснюється спільно з ядерною державою.
Ці правила не зазнали змін протягом десятиліть, оскільки їх дотримання необхідне для підтримки глобального порядку. Це також спостерігається навіть у поведінці Росії.
Зазначені принципи були включені до Будапештського меморандуму в 1994 році. Перед початком масштабної агресії РФ проти України, 3 січня 2022 року, велика група ядерних держав оприлюднила спільну заяву, що ядерна війна є неприпустимою.
Проаналізуємо ці правила. Важливе уточнення стосується триггерів застосування ядерної зброї – це може відбутися не лише через вторгнення, а й через напад на військові сили ядерної держави. Таким чином, атака на збройні формування може достатньо трактуватися як підстава для застосування ядерної зброї, що ускладнює ситуацію в сучасній війні.
Варто також згадати про певні корективи, які привнесли українські удари у рамках відповідей на агресію. Конкретна спецоперація стала прикладом зміни позиції РФ, яка намагається уникати ескалації, адже у випадках під час атак Україна могла цілком законно вчиняти свої дії, відповідно до норм міжнародного права.
Які американські дозволи можуть надати європейським союзникам Україні
Союзники США, які піддаються агресії, мають право на використання американської зброї у відповідності до права на самооборону. Це передбачено Статутом ООН і НАТО, які дозволяють відповідні дії у разі агресії.
В випадку НАТО обмеження, які діють для України, не розповсюджуються. Це означає, що союзники можуть використовувати американське озброєння для оборонних дій, включаючи удари по законних військових цілях агресора.
Обмеження, які накладаються на використання американської зброї, залишаються, проте їх аспекти не можуть бути оголошені публічно.
В той же час, Росія публічно намагається підкреслити свою позицію, демонструючи, що в разі нападів на країни НАТО ситуація може загостритись, і цілі можуть бути поставлені під єдину юрисдикцію ядерної ескалації.
Проте, після отримання “харківського” дозволу, РФ поки що не ризикувала атакувати жодного зі союзників США.
Ситуація може змінитися, якщо європейські союзники нададуть Україні нові гарантії безпеки, що може підвищити ймовірність втягнення США у конфлікт, тим самим ставлячи під питання використання американської зброї.
Які варіанти можуть бути у цьому випадку? Перший – європейські країни можуть опинитися в тих же умовах, що й Україна щодо використання американської зброї. Другий – у межах самооборони європейські країни матимуть такі ж права, як і союзники НАТО.
Політика США націлена на те, щоб спонукати європейські країни до першого сценарію, що обмежить реалізацію гарантій. Проте, США також сигналізують про розширення базового рівня доступу для України, що вже реалізується з постачаннями ERAM.
Які дозволи для України можуть бути реалізовані
На сьогоднішній день припускається, що європейські гарантії можуть охоплювати різні формати, включно з дозволом на удари по цілях у визначеному географічному просторі, а також потенційні дозволи для групового використання ERAM.
У разі розвитку подій, без порушення “ядерного кодексу”, сили оборони України та країни-гаранти можуть отримати такі дозволи:
(1) необмежене використання американської зброї проти цілей на контрольованій території України;
(2) удари по військових об’єктах та інфраструктурі агресора за визначеними груповими дозволами;
(3) удари по військових цілях, безпосередньо залучених у агресії, на території РФ за цільовими дозволами;
(4) удари по стратегічно важливих об’єктах на території РФ за спеціальними дозволами.
Цей матеріал підготовлено завдяки співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), що обʼєднує аналітичні та дослідницькі організації, які сприяють інформаційному забезпеченню у сфері національної безпеки
