Відновили старі аргументи про “легітимність” з євроатлантичного контексту. Залишилося лише додати до цього рішення Дорогомилівського суду про “державний переворот”, і ситуація виглядатиме знайомо.
Ушаков у своїх коментарях стосовно можливості тристоронньої зустрічі (Україна — США — Росія) акцентує на тому, що Трамп неправильно трактував слова Путіна під час їхньої зустрічі на Алясці. Водночас, силове залякування з боку РФ продовжується. Це відчувається не тільки в Україні, але й у відносинах з Європою. Нещодавній випадок з літаком, яким керувала Урсула фон дер Ляєн, і його спроба приземлитися через блокування GPS-сигналу, підозрілого до Росії, підтверджує це.
Китай виглядає значущим гравцем у цій ситуації, пропагуючи антизахідний порядок і залишаючи себе вільним вигодонабувачем від світового хаосу та порушення міжнародного права.
Як наслідок, замість активних дій “на зустрічі на Ельбі” ми спостерігаємо затягування часу з боку Росії та просування китайського бачення щодо світового порядку.
Запитання залишається відкритим: чи знайдеться хтось, хто поставить запитання агресивному російському режиму, чи ми знову потрапимо у завуальовану гру?
