У процесі переговорів щодо завершення військових дій важливим є визначення механізму розділення російських і українських військових сил. Після припинення бойових дій фронтова зона може перетворитися на так звану сіру або мертву зону.
Ситуація у цій зоні сильно варіюється в залежності від міжнародно визнаних кордонів, які частково залишилися, і від зон бойових дій у безлюдних районах чи населених агломераціях, зокрема у Донецькій області — ключовому предметі переговорів. Це ж стосується і території навколо Запорізької АЕС, а також міста Енергодар.
Запорізька АЕС
США пропонують використовувати досвід корейської демілітаризованої зони для досягнення довготривалого миру, незважаючи на відсутність остаточного політичного рішення. Також пропонується розглянути вільні економічні зони як інструмент для стабілізації.
Однак, цей досвід не єдине, на що варто звернути увагу в переговорах. Вивчення широкого спектра спроб створення демілітаризованих і вільних економічних зон може дати краще розуміння перспектив і ризиків.
Наприклад, Кіпрська демілітаризована зона підтримується британськими військовими базами, що надає їй особливий статус. У свою чергу, територія Придністров’я має неясний політичний статус і специфічний економічний режим, що існує роками.
Важливо, щоб під час переговорів враховувалися найкращі західні практики, як у випадку Кореї та Кіпру, а не російські моделі на кшталт придністровської. Це важливо, адже відповідність міжнародним стандартам є вирішальним фактором для майбутнього стабільності.
Досвід Корейської демілітаризованої зони
Корейська демілітаризована зона, що виникла в результаті перемир’я 1953 року, охоплює приблизно 4 кілометри ширини та 250 кілометрів довжини. Сьогодні вона слугує фактичним кордоном між Південною та Північною Кореєю, стаючи символом розділення, де неконтрольовані війська з обох сторін сумарно налічують близько трьох мільйонів військовослужбовців.
Корейський кордон, фото: gettyimages
Адміністрація перемир’я здійснюється через військову комісію, до складу якої входять представники ООН та двох сторін конфлікту — Південної Кореї і КНДР. Це забезпечує формальний механізм контролю та вирішення конфліктів, що виникають на цій лінії.
Кіпр та Ірак: демілітаризовані зони в інших регіонах
Демілітаризована зона на Кіпрі була сформована в результаті подій 1974 року. Вона контролюється миротворчою місією ООН і має змінну ширину, дозволяючи обмежену цивільну діяльність. Важливою особливістю є присутність британських військових баз, які забезпечують контроль у цій зоні.
Після війни між Іраком і Кувейтом було створено демілітаризовану зону, яка також контролювалася місією ООН. Ця зона була конкурентоспроможною з інтегрованими технологіями спостереження, що запобігали агресії.
У всіх цих прикладах демілітаризовані зони використовують міжнародний контроль і нагляд, забезпечуючи безпечні умови для цивільного населення.
Проблеми російських моделей
Придністров’я є прикладом зони, яка має свій режим безпеки, який не є демілітаризованим у міжнародному сенсі. Використання моделі, при якій контроль здійснюється за допомогою миротворчих сил РФ, не відповідає міжнародним стандартам і підпорядковується російському впливу.
Таким чином, нові російські “вільні економічні зони” на окупованих територіях України не мають нічого спільного з міжнародними практиками. Вони використовуються для анексії та економічної інтеграції, що підкріплює військову присутність та контроль.
Завершуючи, важливо пам’ятати, що при вирішенні конфлікту ключовими є чітка структура управління і міжнародні гарантії для створення справжньої демілітаризованої зони. Такі ініціативи можуть здаватися спокусливими, але без надійного міжнародного контролю вони ризикують перетворитися на інструменти політичного тиску.
