Це важливе визнання дійсності.
Текст чітко вказує, чиї ракети застосовувались, з якою метою вони були запущені, і виключає будь-які сумніви щодо однозначності ситуації.
Більш глибоко, документ вводить ряд термінів в правове поле (національна пам’ять, історична антиукраїнська пропаганда, злочини проти українського народу тощо)
Найголовніше — Закон визнає, що першопричиною збройної агресії Росії проти України є послідовна імперська політика Росії, націлена на заперечення і знищення української державності та ідентичності народу.
Таким чином, війна не сприймається як випадковий конфлікт, а виглядає як закономірний наслідок тривалої політики Росії, яка свідомо заперечує право українців на свою державу.
Згідно з документом:
- зазначено етапи нинішнього конфлікту — від окупації Криму та Севастополя до протидії агресії в Донецькій і Луганській областях (АТО — перша форма збройної реакції);
- закріплюється визначення “рашизму” — нового виду тоталітарної ідеології, що ґрунтується на традиціях російського шовінізму та імперіалізму, а також практиках комуністичного режиму СРСР і нацизму
- підкреслюється важливість збереження пам’яті про українських військових, які боролися за Незалежність, поряд із борцями проти тоталітарних режимів XX століття;
- захист пам’яті, української мови та культурної спадщини визнається складовою національної безпеки — це не просто “культурні питання”.
Можливо, для деяких це видається очевидним. Але, на жаль, це не так.
Пам’ятаю, як у 2014 році в журналістиці існували “сірі зони”, коли багато людей, навіть не пов’язаних з російською пропагандою, плуталися в розумінні подій.
Це продовжує проявлятися у закордонних медіа, від східних до західних.
Серед українців також можна почути сумніви щодо того, хто насправді почав конфлікт.
Дипломатичні кола також твердять про значення першопричин конфлікту.
Тоді як Путін у своїх виступах постійно заявляє про українську ідентичність як загрозу для Росії — це стало основою їхньої офіційної ідеології.
Отже, зазначений Закон є надзвичайно важливим.
