Без політичного підтексту: що стало початком протестів у Сербії
фото: x.com/Ingrid_Gercama
Протестний рух у Сербії виник у кінці 2024 року з явними ознаками громадянської активності, а не політичної. Безпосереднім каталізатором став обвал даху на вокзалі в Новому Саді 1 листопада 2024 року, в результаті якого загинули принаймні 16 осіб, а численні громадяни отримали травми. Це був другий за величиною вокзал у країні, який нещодавно відкрився після трирічної реконструкції.
Громадськість почала ставити під сумнів якість виконаних робіт та контроль держави, вказуючи на можливо корупційні схеми, пов’язані з будівництвом. Тим часом реакція влади була повільною і невиразною, що лише підсилювало суспільне невдоволення.
У відповідь на цю трагедію протести стартували в Новому Саді, а 3 листопада до них приєдналися студенти з Белграда та інших міст, висунувши вимоги щодо незалежного розслідування, публічного покарання винних чиновників, відставки місцевих керівників та прозорості у фінансуванні інфраструктури.
На цей момент президент Сербії Александар Вучич обрав стратегію вичікування, сподіваючись, що протести зникнуть самі по собі. Проте міністр будівництва та транспорту Горан Весич подав у відставку після початку мітингів.
Протестна активність зростала, охопивши до кінця листопада понад 30 міст, і залишалася зосередженою на питаннях громадянських прав та державної відповідальності, без політичних гасел.
Ескалація протестів: політична складова та ультиматуми
фото: відкриті джерела
Протестний рух у Сербії, зокрема в Белграді, не припиняється від трагедії, і його риторика еволюціонує. Вимоги протестувальників змістилися від просування справедливого розслідування до закликів про дострокові парламентські вибори.
Однією з найбільших демонстрацій стала акція 15 березня, на яку, за оцінками організаторів, зібралося близько мільйона осіб. Деяким учасникам довелося йти понад добу, адже в день акції залізничні квитки до столиці не продавали. Міністерство внутрішніх справ тоді підрахувало 107 тисяч присутніх. Наприкінці мітингу студенти прибрали територію центру Белграда, і акція пройшла без інцидентів.
Впродовж усього часу протестів, особливо серед студентського кола, не виникло єдиного лідера. Хоча опозиція долучилася до протестів, учасники не згуртувалися навколо когось конкретного.
Криза загострилася 28 червня, в день важливого національного свята – Відовдан. Тоді студенти висунули ультиматум Вучичу про проведення дострокових парламентських виборів, на що президент негайно відповів відмовою.
“Уряд мав усі можливості для реалізації вимог протестувальників, але обрав насильство та репресії. Будь-яка ескалація конфлікту – це їхня відповідальність”, – підкреслили активісти, які дочекалися завершення часового терміну для відповіді на ультиматум.
Після цього протестувальники оголосили про нові акції непокори, що тривають і понині.
Реакція влади: подавлення протестів, арешти та протидія
фото: Vesna Lalic
З моменту початку масових протестів у Сербії президент Вучич демонстрував зміну стратегії: від ігнорування до посилення тиску на протестуючих та спроб контролювати ситуацію.
У перші тижні після трагедії президент не вживав рішучих заходів, обмежуючись загальними обіцянками розібратися в ситуації. Однак під тиском протестів стало відомо про відставку прем’єр-міністра та мера Нового Саду. Проте про дострокові вибори чи серйозні реформи не йшлося.
Коли розмір протестів зріс, риторика президента змінилась. Вучич почав говорити про деструктивний вплив протестів і про можливий “іноземний слід”, порівнюючи події з кольоровими революціями.
Після масового протесту 15 березня влада вжила жорсткі заходи: вперше застосували звукову зброю для розгону мітингарів. Декілька осіб отримали травми, що викликало скандали та негативну реакцію правозахисників, але президент підтримав дії поліції.
На масовій ході наприкінці червня, що зібрала близько 140 тисяч людей, поліція застосувала сльозогінний газ і заарештувала десятки чоловік, серед яких були студенти. Президент охарактеризував акцію як спробу державного перевороту і підтримав дії силовиків.
Наявність російського впливу та відсутність лідерів
фото: eurotopics.net
Попри тривалі та масові акції протесту, рух залишається в основному горизонтальним, без чіткої координації чи лідерства; вирішальну роль відіграють місцеві ініціативи, громади та студентські об’єднання. Таке становище забезпечує адаптивність у реакціях, але водночас робить учасників більш вразливими до дезінформації.
Початкові вимоги протестувальників фокусувалися на громадянських правах, безпеці, прозорості та боротьбі з корупцією. Студентські колективи, медичні організації та профспілки сприяли утворенню мережі протесту, але їх відсутність спільного лідера ввела Вучича в замішання, оскільки він не міг вести переговори з конкретною особою.
Влада у відповідь на протести стверджувала, що отримує підтримку від російських спецслужб. Віцепрем’єр Сербії стверджував, що саме російські служби допомагають боротися з антиурядовими протестами.
“Я дякую російським спецслужбам, які завжди підтримують наше прагнення боротися з кольоровими революціями, зокрема інформаційно”, – зазначив він.
Під час протестів з’явилася нова форма комунікації, а експерти почали говорити про російський вплив у антикризовому русі. Поряд із вимогами до влади з’явилися й гасла, що нагадують російську пропагандистську риторику.
Після численних акцій протесту, учасники продовжують зосереджуватись на внутрішніх питаннях, таких як корупція. Відсутність зовнішньополітичних ідей та прагнень у контексті руху зазначила низка аналітиків.
Дипломат також уточнює, що учасників протесту не слід вважати проєвропейськими силами. Вони породжують питання про можливий вплив ззовні, але, зазвичай, не підтримують західну риторику.
“Це антирежимний рух, який формує свої вимоги не в контексті проєвропейських цінностей”, – зауважує він. – Хоча багато учасників позиціонують себе поза політичною ідентифікацією, питання про підтримку з боку великих гравців все ще відкрито.”
Ставлення світу до ситуації в Сербії: реакція Європи та США
фото: balkaninsight.com
Міжнародне співтовариство, зокрема країни ЄС та США, висловлюють занепокоєння щодо розвитку ситуації в Сербії, закликаючи до мирного вирішення конфлікту та дотримання прав людини. Проте, деякі критики підкреслюють недостатньо ефективну реакцію міжнародних установ.
Європейські організації з прав людини засудили надмірне застосування сили проти протестувальників і масові затримання. Практика затримання учасників мирних акцій викликала занепокоєння правозахисних організацій.
У зв’язку з насильством та репресіями, правозахисні організації виступили з спільною заявою про необхідність дотримання прав людини та забезпечення свободи мирних протестів.
“Влада повинна дотримуватися балансу у забезпеченні громадського порядку, уникати випадків насильства і давати можливість мирним протестуючим висловлювати свою думку без загроз”, – зазначили активісти.
Офіційні представники США висловили занепокоєння з приводу випадків жорстокості стосовно протестувальників та обмеження свободи ЗМІ. Навіть у деяких містах США відбувалися акції на підтримку сербських студентів.
Заклики ЄС до мирних розв’язань кризи, та можливі дії на кшталт санкцій ще не були офіційно оголошені.
Багато експертів вважають, що через відсутність активних дій ЄС, його вплив у регіоні знижується. Громадяни Сербії все менш позитивно ставляться до перспективи вступу в ЄС, про що свідчить відсутність символіки цієї організації на протестах.
