Російська історіографія намагається подати Олександра II як “визволителя селян”, однак він також став символом імперської політики, що придушувала українську культуру.
У період його правління, 1876 року, було введено жорстокий Емський указ, який фактично забороняв українську мову в публічному житті. Цей указ заборонив друк українських книг, виконання театральних вистав українською, публікації текстів до музичних творів, а також імпорт українських видань з-за кордону. Емський указ став спробою системного знищення української культури та національної ідентичності.
Через п’ять років, 13 березня 1881 року, члени революційної організації “Народна воля” здійснили замах на імператора. Після першого вибуху, що пошкодив його карету, Олександр II вийшов, щоб оглянути місце події, і в цей момент став жертвою другого вибуху, що забрав його життя.
Атентат виконав Ігнатій Гриневицький, молодий дворянин білорусько-польського походження.
Водночас важливу роль в цій операції відіграли особи, тісно пов’язані з українською історією.
Бомбу для замаху виготовив Микола Кибальчич, син священника з Чернігівщини, який був видатним інженером і навіть у камері смертників працював над проектом реактивного літального апарата. Його ідеї пізніше вплинули на розвиток світової космонавтики.
Операцією керувала Софія Перовська, праправнучка останнього гетьмана Лівобережної України Кирила Розумовського, представниця старшинського роду, тісно пов’язаного з українською державністю та боротьбою за автономію.
Історія українського народу — це тривала боротьба за свободу, гідність і право на власну культуру. Протягом століть українці стикалися з імперською політикою, спрямованою на знищення їхньої мови та ідентичності.
Емський указ став символом цієї боротьби, демонструючи, що навіть у найскладніші часи були люди, готові боротися проти імперії.
Враховуючи важливу роль цих осіб в історії, я звертаюся до Президента України з проханням посмертно присвоїти звання Героя України Миколі Кибальчичу та Софії Перовській — за їхній внесок у боротьбу проти російського самодержавства, яке намагалося знищити українську культуру.
Сьогодні, у часи війни за свободу проти агресії, нове осмислення історії боротьби з імперією набуває особливого значення. Пам’ять про тих, хто виступав проти тиранії, є важливою частиною формування національної самосвідомості.
Присвоєння звання Героя Миколі Кибальчичу та Софії Перовській стане визнанням їхньої пам’яті та символом того, що боротьба українців за свободу має глибокі історичні корені.
Це також буде сигналом для російського суспільства, що українці ніколи не приймали імперського поневолення й історія доводить, що навіть найвищі чиновники не можуть почуватися вільно перед цими, хто бореться за свою свободу.
