Спочатку був запропонований “план Б”, що мав на меті створення альтернативних переговорів між ЄС та Україною без необхідності одностайного голосування. Цей план зазнав невдачі, зокрема через позицію самої України.
Наступна ідея полягала в розділенні переговорів щодо України і Молдови, де акцент ставився на переговорах лише з Молдовою, а Україну взагалі відкладали. Це викликало заперечення з боку України.
Далі запропонували ідею президента Європейської ради Антоніу Кошти, згідно з якою була можливість відкриття переговорних кластерів для України за згоди більшості країн ЄС. Однак Нідерланди виступили проти цього.
Наступною пропозицією стала нова модель розширення ЄС, що передбачала обмеження прав голосу для нових членів, зокрема тимчасову заборону права вето для України та Молдови. Проте ця ідея також не отримала підтримки.
Днями з’явився новий “альтернативний план” під назвою “фронтлоудинг”, ініційований Данією. Цей план намагається зосередити зусилля на початковому етапі переговорів, відкладаючи питання одностайного голосування на пізніше.
Під “пізніми часами” мається на увазі квітень 2026 року, коли, за сподіваннями ЄС, правляча партія в Угорщині зазнає поразки на парламентських виборах. Євробюрократи надають цьому плану більше уваги, ніж попереднім.
Проект покликаний обійти вето Угорщини, яка становить лише 2% населення та території ЄС і 1% ВВП Союзу, але це насправді не змінює структуру самого ЄС.
Таким чином, можна зробити висновок, що, незважаючи на пошук різних альтернатив, головна надія євробюрократії полягає в тому, що Угорщина зазнає суттевого зміни. Велику роль у цьому відіграє особа Віктора Орбана, оскільки навіть після його можливого уходу з політичної арени можуть з’явитися нові лідери з подібними поглядами.
В підсумку, політика ЄС стосовно розширення засвідчує, що необхідність змінюватися або зазнати краху залишається відкритою та актуальною.
Також слід зазначити, що проблеми, які виникають у спільній безпековій політиці, безпосередньо пов’язані з відсутністю ефективних механізмів для вирішення конфліктних ситуацій, коли окремі країни можуть блокувати рішення, що стосуються безпеки самого Союзу. Коли загроза з боку Росії стане реальністю, існує суттєве питання, чи зможе Європа діяти злагоджено. Всі хочуть вірити, що такого не станеться.
