Давайте поговоримо про незвичну поведінку президента США, Дональда Трампа. З одного боку, він показує своє нетерпіння, а з іншого – намагається дати Путіну ще 50 днів. Є відомості, що Трамп запитував Зеленського, чому не завдати ударів по військових об’єктах в Москві чи Санкт-Петербурзі. Проте згодом він спростував ці слова, заявивши, що не підтримує такі дії. Яка ваша думка щодо такої дивної поведінки президента?
Дивно, але Трамп продовжує шокувати. Мабуть, він обрав для себе такий стиль спілкування й дій. Важко приділяти цьому значну увагу, адже його висловлювання дуже нестабільні.
Попри все, публіка з інтересом спостерігає за театром під назвою “TACO” (Trump Always Chickens Out – Трамп завжди відступає), так його почали називати в Америці. Це свідчить про те, що Трамп проявляє боягузтво на міжнародній арені.
Як ви вірно підмітили, з точки зору спецслужб явно видно, що Трамп демонструє залежність від Росії. Його вчинки за останні півроку свідчать про те, що він слідує в руслі російських інтересів.
Відомо, що в 1990-х і 2000-х роках Трамп отримував підтримку від російських кримінальних угруповань і спецслужб, а також уряду РФ під час своїх виборчих кампаній.
Тому ставитися до його заяв серйозно стало складніше. Всі бачать, що він може бути стратегічним активом Росії, але водночас змушений робити щось в інтересах міжнародних норм і протидії російській агресії проти України. З одного боку, він робить негативні зауваження на адресу Путіна, а з іншого – боїться втручання російських спецслужб і компромату.
Чому він боїться Путіна? Це дивно, адже він сам зазнав численних звинувачень у злочинах у США, але все ж при цьому проявляє обережність щодо Росії. Людина, яка не звертає уваги на компромат у США, чому ж тоді так обережна в контексті російських можливих загроз?
Людина, яка відмовляється враховувати всі види компрометуючих матеріалів, проявляє елементи лояльності до РФ. Він, безумовно, буде змушений вести свою політику так, щоб хоч якось відповідати міжнародним стандартам.
Це, перш за все, стосується допомоги Україні в протистоянні російській агресії. Він не може уникнути надання зброї Україні, враховуючи виділені 32 мільярди доларів, які конгрес США затвердив минулого року. В рамках цих коштів США муситим постачати допомогу Україні, і Трамп цього не уникне.
Трамп буде стверджувати, що не постачає зброю Україні, а лише продає НАТО, але реальність змушуватиме його діяти, реалізуючи затверджені плани надання військової допомоги, включно з далекобійними системами та Patriot.
Щодо його підтвердження про удари по Москві та Санкт-Петербургу, він, видається, дійсно запитував про це у Зеленського. Якщо б цього не було, журналісти не піднімали б це питання. Згодом, мабуть, злякавшись, він почав спростовувати свою правду.
Усі ці ситуації мали б залишитися поза увагою. Адекватний політик не повинен реагувати на подібні пересуди. Але Трамп, як шоу-мен, продовжує свою гру, змагаючись за козирі з іншими лідерами.
Я б погодився з вами, але варто зауважити, що Путін уникає навіть натяків на співпрацю з Трампом, завжди підставляючи його. Наприклад, після розмови з Трампом, починаються нові атаки на Україну. Чи не вважаєте ви, що це змушує Трампа реагувати на такі дії? Як би ви оцінили цю ситуацію?
Знову ж таки, з точки зору спецслужб, Путін веде себе як оперуповноважений з агентом. Він підкреслює похвалу до Трампа, але насправді грає свою гру. Трамп у цій динаміці виконує роль підлеглого, і на всіх рівнях це очевидно.
Трамп міг би серйозно відреагувати на дії Росії, але відчуває невідповідальність у своїх діях. У цій парі Путін є лідером, а Трамп – підлеглим.
Тому Путін завжди підкреслює його обмеження, що Трамп насправді нічого не вирішує.
Трамп хоче бути миротворцем, шукати варіанти для перемир’я, але Путін абсолютно ігнорує ці інтереси, ведучи свої війни.
Як ви оцінюєте стратегічні плани Путіна в цій ситуації, адже він отримав “50 днів на роздуми”? Йде наступ, а в усьому світі триває переформатування військової промисловості. Які його цілі і можливості?
Ситуація дійсно серйозна. Багато експертів вважають, що Путін не є стратегом, а лише тактиком. На початку війни його завданням було захоплення України, але тепер, після провалу, його стратегії виглядають невизначеними.
Сьогодні його плани не конкретизовані, і в умовах затяжної війни невідомо, коли вона закінчиться. Як він знову стверджував, що за два місяці візьме контроль над усіма чотирма регіонами, це вже виглядає смішно. Трамп, в свою чергу, змушений погоджуватися з цим, проголошуючи йому терміни до вересня.
Зараз ситуація кардинально змінилась. На мій погляд, у Путіна немає чіткої стратегії, лише бажання організувати масштабний наступ, що виглядає складно з огляду на нинішні можливості України.
Хоча наступ триває на фронтах, Україна демонструє здатність протистояти. На сході тривають бої, і в Сумській області спостерігаємо активність. Є ймовірність, що Росія готує новий удар протягом найближчих двох місяців, але чіткої стратегії немає.
Я сподіваюсь, що Україна зможе використовувати далекобійні засоби, про що вже домовляє з партнерами.
Сьогодні триває масове виробництво безпілотників, і США продовжує постачати боєприпаси. Є шанси для ЗСУ протистояти російським наступам.
Малоймовірно, що Путін зможе закріпити контроль над якимись регіонами, тому на даний момент говорити про якусь стратегічну гру майже неможливо. Поки Трамп продовжує свою політику, ситуація виглядає непередбачуваною.
Який вплив мала операція “Павутина” на психологічний стан російського генералітету та Путіна? Чи можна проводити такі операції в майбутньому?
Ця операція справила серйозний психологічний вплив. Вона змусила російські силові структури посилити контроль на транспорті.
Зараз усі силові структури в Росії отримали наказ перевіряти вантажі, що спричиняє постійне напруження. Це одне з найголовніших відчуттів, які викликала “Павутина”.
Ця напруга продовжується та вплине на моральний стан російського керівництва та спецслужб.
Українські спецслужби відчули смак успіху і, безсумнівно, продовжать підготовку подібних операцій на території Росії.
У Росії нині страх за особисту безпеку, особливо після “Павутини”. Вони можуть очікувати нових атак у будь-який час.
Тепер їхній психологічний стан значно погіршився, і служби, що охороняють російське керівництво, перебувають під великим тиском.
Росія може зіткнутися з новими ударними операціями, подібними до “Павутини”. Всі варіанти старі прораховані, і наслідки можуть бути непередбачуваними.
Яка ваша думка про консультації між Москвою та Пекіном? Нещодавно була зустріч Лаврова з головою Китаю, а восени очікується зустріч Путіна з Сі Цзіньпіном. Чи може бути, що Трамп віддає Путіну 50 днів на узгодження позицій?
Останні заяви з Китаю показують, що Пекін виступає проти поразки Росії. Це свідчить про те, що Китай може підсилити політичні позиції Росії у міжнародних відносинах.
Ситуація в цьому контексті виглядає серйозно, адже Пекін підтримує Росію.
Китай не матиме активних інвестицій у РФ, але політична підтримка, безумовно, буде відчутною. Ситуація між Китаєм і Європою також важлива, і це стримує Китай від кроків, які можуть нашкодити європейським відносинам.
Відносини між Європою та Китаєм мають вирішальне значення для глобальної політики. Китай не буде відкрито допомагати Росії, але політична підтримка продовжиться.
Сі Цзіньпін навряд буде передавати повідомлення Путіну через Лаврова з проханням про зупинку атак на українські міста. Таке звернення не в стилі Китаю.
