За результатами дослідження Центру Разумкова, проведеного з 11 по 18 листопада 2025 року, рівень недовіри до політичних партій досяг 71,5%. Цей показник не суттєво змінився у порівнянні з даними, отриманими до початку повномасштабної війни.
Діюча редакція Закону “Про політичні партії” була ухвалена ще в 2001 році й за цей час виявила низку системних проблем у діяльності політичних організацій. Необхідність суттєвих змін у законодавстві про політичні партії була підкреслена у звіті Єврокомісії 2025 року та у Дорожній карті щодо функціонування демократичних інституцій до IV кварталу 2027 року.
Протягом приблизно шести років робоча група, до складу якої входили представники різних інститутів, працювала над новою редакцією закону. Результатом стало реєстрація законопроєкту № 14289 10 грудня 2025 року, який був представлений 17 грудня.
Основні проблеми в функціонуванні партійної системи та шляхи їх вирішення через законодавство:
-
Складність процедури заснування партій: Для створення політичної партії необхідно зібрати не менше 10 тисяч підписів у 2/3 регіонів, включаючи окуповані території. Незважаючи на ці обмеження, в Україні продовжують з’являтися нові політичні сили, часто їх використовують як “хамелеонів” для маніпуляцій у виборах.
-
Знецінення інституту членства: Багато людей не вірять у можливість впливу на прийняття рішень у партіях, що призводить до сприйняття партій як “власності” одного лідера чи керівництва. Відсутність інструментів для розвитку внутрішньопартійної демократії підсилює цю проблему.
-
Вплив держави-агресора: Російська Федерація активно втручалася у політичне життя України, що призвело до необхідності заборони низки партій, особливо після 2022 року. Важливо враховувати досвід інших країн у боротьбі з подібними впливами.
-
Неконтрольоване зростання лімітів внесків: Протягом останніх 10 років ліміти внесків зросли в шість разів. Це дозволяє олігархам та іншим фінансовим групам впливати на політичні процеси більшою мірою.
-
Підставні донори: Часто фінансування партій здійснюється через підставних донорів, які не здатні пояснити походження коштів. Це створює проблеми з прозорістю фінансування.
-
Нечіткі правила спонсорства: Донори можуть фінансувати партії через надання товарів та послуг, але відсутня чітка регламентація цього процесу.
-
Недостатня ефективність державного фінансування: Система державного фінансування нестабільна і потребує перегляду для поліпшення підтримки малих партій, а також для усунення спорів у судах.
Висновок: Хоча жоден закон не може вирішити всі проблеми відразу, законопроєкт № 14289 має потенціал закласти основу для більш демократичної участі та прозорості у діяльності політичних партій. Основні цілі законопроєкту включають спрощення процесу створення партій, зменшення впливу олігархів, розвиток внутрішньопартійної демократії та посилення прозорості фінансування.
