Останні заяви про рекордні втрати ворога, зокрема завдані безпілотниками, викликають значний резонанс у Збройних силах України. Відомо, що незабаром у війську планується створення штурмових підрозділів з дронів. Також йдеться про посилення безпілотної компонентності у чинних батальйонах та налагодження співпраці з іноземними виробниками дронів. Ці ініціативи Міністерства оборони стимулюють розвиток української оборонної промисловості, адже країна прагне стати лідером у виробництві безпілотних технологій.
Проте, зростання потужностей у сфері дронів може призвести до негативних наслідків в інших секторах. Наприклад, журналіст Юрій Бутусов неодноразово звертає увагу на проблеми з постачанням артилерійських снарядів. Нещодавні пропозиції Міністерства оборони про усунення 155 мм гармат з поля бою викликають занепокоєння, адже артилерія відповідає за 40% уражень супротивника.
Існують два основних аргументи на підтвердження важливості артилерії. По-перше, самохідні артилерійські системи значно швидші у розгортанні та наводці порівняно з дронами. Від моменту команди до пострілу зазвичай проходить 3-5 хвилин, тоді як дрону може знадобитися до 20 хвилин, що підвищує ризик втрати контролю над ситуацією. По-друге, артилерійські системи здатні функціонувати в будь-яких умовах, не підпадаючи під вплив погодних факторів.
Міністр Федоров повідомив, що Міністерство оборони планує підрахувати витрати на артилерію та здійснювати закупівлі снарядів, спираючись на фактичне використання, а не на запити Генштабу. Проте, проблема з плануванням замовлень снарядів залишається. Існують два основні сегменти виробництва: державні підприємства, які поки не здатні виконати замовлення, та приватні компанії, які готові виробляти, але чекають контрактів від держави.
Варто згадати останні проблеми з якістю снарядів, зокрема – з мінами, виготовленими з неякісної сировини, що призвело до скандалів у військовому середовищі.
Деякі приватні підприємства вже налагоджують виробництво не тільки 120 мм снарядів, але й натівських 155 мм боєприпасів, співпрацюючи з європейськими партнерами. Наприклад, “Українська бронетехніка” планує розпочати виробництво 155-мм снарядів на базі чеської технології вже в 2025 році.
Данія також активно підтримує розвиток української оборонної промисловості, що дозволяє пришвидшити виробництво важкої артилерії. Проте нерегулярні поставки снарядів та штучне обмеження їхнього виробництва все ще залишаються проблемними аспектами.
Важливо усвідомлювати, що різноманіття озброєнь та оптимізація їх використання на полі бою здатні суттєво підвищити ефективність оборони та ураження противника. Для досягнення цього необхідно забезпечити наявність якісних даних та позитивних змін у політиці закупівель.
