8 листопада 1291 року Велика Рада Венеційської республіки прийняла рішення перенести всі скляні майстерні, що робили Венецію відомою, на острів Мурано, обмеживши їхню діяльність у міській частині. Це розпорядження мало важливі наслідки: склодувні підприємства, розташовані у Венеції та її володіннях на суходолі, були закриті або навіть зруйновані.
Цей крок пояснюється не лише прагненням убезпечити мешканців від небезпеки пожеж, які можуть виникати під час виготовлення скла, а й бажанням захистити унікальні технології, що робили венеційські скляні вироби затребуваними в Європі. Протекціонізм Венеції забезпечував їй певну монополію на ринку, хоча контроль над виробництвом скла за межами республіки залишався поза її можливостями.
Хоча в інших європейських країнах також виробляли скло, виготовлене там воно часто було грубим і низької якості. Венеційське скло, у свою чергу, блищало своєю витонченістю та майстерністю. Місцеві майстри активно запозичували технології у іноземців, але згодом вдосконалили їх і почали впроваджувати власні нововведення.
Процес поліпшення матеріалів тривав упродовж XII-XIII століть. Венеційці не лише освоїли нові методи, але й запрошували іноземних майстрів, навіть силою, якщо це було потрібно. Внаслідок цього Венеція стала важливим центром виготовлення скла, а майстри отримали статус, схожий на шляхтичів.
Однак контроль над технологіями став жорстким, і майстри, які намагалися виїхати за межі республіки, часто стикалися з небезпекою. Багато з них зазнали сумної долі, намагаючись почати нове життя в інших країнах.
Проте, як показує історія, утримування технологій в таємниці було складним завданням. Венеційська монополія поступово почала закінчуватися через промислове шпигунство, коли в XVI столітті з’явились майстерні, що виробляли скло у “венеційському стилі” за межами Італії. Ці нові підприємства часто знаходилися під покровительством королів або імператорів.
Водночас, інші європейські виробники не сиділи без діла. Конкуренти швидко впроваджували інновації і вдосконалювали свої продукти, що призвело до того, що їхнє скло стало більш популярним ніж венеційське. В результаті споживачі почали віддавати перевагу новим виготовленням, які стали конкурувати з традиційними венеційськими виробами.
