Олексій Їжак підкреслив важливість актуальних змін у стратегії безпеки на тлі загрози розширення Росії. У червні цього року кілька країн прийняли рішення вийти з Оттавської конвенції, що забороняє використання протипіхотних мін.
На початку 2026 року Фінляндія, Польща, Україна та країни Балтії можуть утворити “коаліцію протипіхотних мін” для стримування російських агресивних намірів. За словами експерта, така угода може зберігатися на тривалий період, незважаючи на загальноєвропейський підхід до заборони мін.
Країни ЄС і НАТО, що залишаються підпорядкованими Оттавській конвенції, будуть обмежені в можливостях надання допомоги, що змусить їх відновлювати виробництво мін на національному рівні або у співпраці з іншими державами.
Їжак також зазначає, що стаціонарна мінно-інженерна оборона може стати ефективним засобом стримування, якщо інтегрується в багаторівневу систему, яку підтримують спостережні органи, швидкі сили реагування та чітко встановлені правила застосування.
В якості прикладу ефективного використання “мінного поясу” він наводить демілітаризовану зону між Південною Кореєю і КНДР, яка вже 70 років захищає від агресії Північної Кореї.
Експерт підрахував, що для реалізації корейської моделі в Україні, Польщі, країнах Балтії та Фінляндії знадобиться більше 55 мільйонів мін, що є великим викликом у виробництві та політичних питаннях. Водночас, модель з нижчою щільністю можуть бути більш здійсненними, якщо зменшити кількість мін на квадратний кілометр.
Якщо щільність знизити до 6 тисяч мін на км², то Україні буде потрібно близько 6 мільйонів мін для поясу в 1 тисячу км², Польщі – близько 3,6 мільйона для 600 км², країнам Балтії – 4,8 мільйона для 800 км² та Фінляндії ще 4,8 мільйона для пріоритетних 800 км². Ця цифра, хоча і значна, все ж здійсненна протягом кількох років за стабільного виробництва або міжнародної співпраці.
Водночас експерт вказує на критично важливі виклики, зокрема необхідність уникнення перетворення мінування на де-факто кордон з тимчасово окупованими територіями. Це важливе питання, адже корейська демілітаризована зона стала символом тривалого поділу.
Якщо будуть реалізовані такі мінні поля, необхідно супроводжувати їх політикою поступового розмінування після реінтеграції територій, з прозорими процедурами та зобов’язаннями щодо мінімізації ризиків для цивільного населення.
