В Україні колись існували часи недорогих авіаперельотів, коли Будапешт ставав зручним місцем для пересадки, а маленькі розміри нашої країни дозволяли легко подорожувати її обов’язковими місцями для відвідування.
На інформаційних стендах та касах, крім угорської та англійської мов, польська була третьою, що вражало. Це ж стосувалося й обміну валют, де польський злотий займав третє місце, а не німецька марка.
Складно було не звернути уваги на теплоту між українцями та поляками. Як же вона з’явилася? Напружена історія обох народів, пов’язана з їх суперництвом у захопленні Галичини, могла бути однією з причин, але коли угорці поступилися регіоном, між поляками та українцями настала гармонія.
Дивний факт: під час підготовки Гітлера до війни, польський міністр закордонних справ Бек урізався в здобуття Австрії та знищення Чехословаччини в обмін на ненапад на Гданськ. Польща та Чехословаччина пристрасно суперничали, і польська ненависть до чехів була настільки сильною, що призвела до згубних наслідків.
Це знайома історія, чи не так? Польща, піддаючись внутрішнім суперечкам, переслідувала фактичну мету — реалізувати свою давню ідею про спільний кордон з Угорщиною. Коли угорці почали свою експансію, польська армія, виконуючи накази Варшави, жорстоко розправлялася з військами Карпатської Січі.
Однак ненависть угорців до чехів була так само сильною. Коли адмірал Хорті вирушив до Польщі, він навіть розглядав можливість перельоту, уникаючи території, яку ненавидів.
Коли ж він все ж таки прибув до Польщі, його зустрічали діти, які вітали союзника з полювання на кабанів. Справжнє бажання досягти спільного кордону з Угорщиною з’явилося завдяки подіям в Україні та Чехословаччині, хоча це тривало недовго — Польща незабаром перестала існувати.
Цікаво, що ці старі образи все ще актуальні, і тепер, як у минулому, поляки та угорці спільно шукають свій шлях. Іноді, здалося б, в складнощах, вони відчувають щось близьке і зрозуміле одне для одного.
У кінцевому рахунку, незважаючи на всі печалі й втрати, поляки та угорці завжди знаходять час, щоб підтримати одне одного у кризових ситуаціях.
