Ця схема існує вже кілька десятиліть – влада не пропонує нічого нового, адже для цього необхідні розум і креативність.
Було державне – стало акціонерне. Ваше стало нашим, квартальним.
Зараз говорять, що підприємство на 100% належить державі, як запевняють. Але акціонерне товариство надає більше можливостей як витрачати гроші, так і “заробляти”: із меншими обмеженнями. Це створює нагоду для більшого шахрайства й легшого продажу ваших персональних даних.
Я відчуваю, що незабаром ми почуємо від новоствореного акціонерного товариства “Дія” повідомлення про проблеми з виплатою зарплати, необхідність збереження персоналу чи брак коштів для оплати комунальних послуг. І це стане приводом для термінового залучення іноземних інвесторів або подібних красивих історій.
З часом частки АТ “Дія” почнуть продавати приватним інвесторам, серед яких цілком можуть виявитися “друзі” чинної влади.
Усі заяви про виконання вимог євроінтеграції – це лише формальності.
Якщо запитати про конкретні умови, скоріше за все почуєте розмиту відповідь на зразок “так, євроінтеграційні”.
Проте, варто поцікавитися – що з виконанням дійсно євроінтеграційних вимог, зокрема, щодо захисту персональних даних?
Наприклад, у звіті Єврокомісії, виданому у листопаді 2025 року, прямо вказується на “нульовий прогрес” у цій сфері в Україні та наближення до стандартів ЄС.
Вчорашні онлайн-шахраї прагнуть легалізувати продаж бази даних громадян України, адже крім значного доходу, це також може стати важливим інструментом для стратегічної розвідки.
Я впевнений, що такі компанії, як Київстар, з їх потенційними російськими акціонерами, готові будуть витратити значні кошти за можливість участі в “приватизації” підприємства “Дія”. Тому їх активна співпраця з міністерством не є випадковою.
Компанія агресивно інвестує в отримання персональних даних українців: вже купила Уклон та Хелсі, і навіть намагалася придбати київського хмарного провайдера GigaCloud. Це свідчить про те, що вони розуміють цінність і потенціал цих даних.
Проте, громадяни, які бездумно скачують “Дію”, абсолютно не усвідомлюють цього. Вони не хочуть розуміти, що обмінюють свою приватність заради зручності – отримують “вовину тисячу” та “національний кешбек”, забуваючи про свою безпеку.
У них навіть не виникають асоціації між збереженням персональних даних у чиновників та зростанням онлайн-шахрайств.
Насправді ж “Дія” – це втілена “Матриця”, колись популярний фільм.
Різниця тільки в тому, що замість біологічної енергії, з “користувачів Дії” витягуються персональні дані. “Але це лише на початку” (можна сказати підкреслено).
Щодо “Дії” без “Міші” (Михайла Федорова), гадаю, що ця історія просто затихне. І ось чому.
Міністерство було сформовано та функціонувало завдяки Федорову. Через відсутність об’єктивних причин його створення, процес не зламався тільки завдяки підтримці з вищих ешелонів.
А також через дивовижну здатність Федорова продавати повітря – презентації, форуми і, звісно ж, уміння створювати ілюзорну реальність. Це його талант: продавати ілюзії на прикладі успіху в Запоріжжі, тепер у масштабах цілієї країни.
Що стосується Борнякова чи інших, які можуть зайняти цю роль – це лише бліді відображення шахрайського генія, не здатні функціонувати без свого наставника.
Шефу, ймовірно, не цікаві їхні справи, адже він перейшов на новий рівень маніпуляцій.
Не думаю, що проєкт “Дія” закриють, або міністерство ліквідують. Подібне репутаційне фіаско влада не допустить. Проте, історія з “міністерством єдності” показує, що нічого неможливого не існує.
Тем не менш, поки ми не зможемо почути “плівки Федорова”, проєкт триватиме, а “Дія” та цифровізація залишаться на порядку денному. Не виключено, що нові медалі отримають й інші служби.
І коли правда про афери Федорова витече на поверхню – з перехоплень чи журналістських розслідувань, нагадайте тим, хто раніше хвалив цього міністра, якого називали “Роль Кібербезпеки Перебільшена”.
