На основі підсумків квітня можна відзначити кілька ключових тенденцій. Збройні сили України здебільшого стабілізували фронт, особливо на Покровському напрямку. Тим не менше, найскладнішими залишаються Лиманський, Торецький і Новопавлівський фронти, де російські війська повільно, але просуваються.
Незважаючи на зменшення темпів наступу в середині квітня, українські військові нейтралізували близько 36,5 тисяч росіян. Ворог продовжує платити високу ціну за кожен захоплений метр: за 175 кв. км, які були окуповані, українці знищили 208 ворогів за км кв. Це стало новим рекордом війни, незважаючи на зменшення темпів знищення противника.
Ще однією помітною тенденцією є перехід росіян від “м’ясних” атак до використання мотоциклів, що стало можливим завдяки сухій погоді, появі зелені та дефіциту бронетехніки. Це їхній відповідь на українську стратегію та використання дронів. В результаті ЗСУ встановили рекорд знищення автомобільної техніки — 4100 одиниць, і ця цифра зростає.
Лінія дронів, яка розширила зону враження на фронті, також сприяла стабілізації ситуації. Головнокомандувач Олександр Сирський повідомив, що за два місяці ЗСУ знищили більше 160 тисяч цілей за допомогою безпілотників.
Після 9 травня ворог планує новий великий наступ, який триватиме до пізньої осені. Ймовірно, це буде остання спроба захоплення нових територій у цієї фазі війни, тому росіяни прагнуть зайняти більше об’єктів у частково окупованих регіонах і зайти в нові області, аби покращити свої переговорні позиції, зокрема на Дніпровщині та Сумщині.
Ворог не зміг прорватися на Новопавлівку і Комар
На фронті від Новосілки до Костянтинополя окупанти досягли незначних результатів, і за місяць не змогли продвинуться від Дніпроенергії до Комара. ЗСУ все ще ведуть бої за Андріївку і Костянтинопіль, які ворог об’явив окупованими більше місяця тому. Найбільше успіху росіяни досягли біля вже окупованого Розливу, де розпочали наступ на Одрадне та Багатир, які є важливими укріпленнями на їхньому шляху. Останніми днями загарбники зробили кілька невеликих проривів до траси на Багатир, при цьому село піддається масованим обстрілам.
Цей наступ загрожує обороні Костянтинополя, але українські сили не поспішають відходити. Після просування росіян у південній частині села, ЗСУ провели контратаку й відбили частину земляних рубежів. Росіяни, не зможучи повністю захопити Андріївку, можливо спробують обійти її з півночі.
Операції на півночі Новопавлівського фронту
На північній частині Новопавлівського фронту окупанти фактично залишаються в стані стагнації, поступаючись лише кілька метрів за день. За тиждень їм вдалося частково розширити зону контролю на північ від окупованої Надіївки та на захід від неї до Котлярівки. Відмовившись від широкомасштабного наступу, росіяни стали робити короткі, спритні атаки з метою виходу на Дніпровщину, що більше пов’язано з політичним тиском через США. За останні два тижні вони наблизилися на 500 м до адміністративного кордону.
Схожа ситуація спостерігається на правому фланзі Покровського напрямку, де противник отримав певні успіхи на південь від річки Солона, намагаючись вдруге окупувати Успенівку і розширити фронт до Новоолександрівки. При цьому на північ від річки ЗСУ не тільки стабілізували фронт, але й відкинули ворога на південь від Удачного.
Боєві дії за Костянтинівку
Найскладніша ситуація спостерігається на Торецькому фронті, де росіянські війська об’єднали свої зусилля в наступі на Костянтинівку та мають тут значне просування. Битва за вихід на трасу Покровськ – Костянтинівка стає хорошою основою для подальших боїв за місто. Хоча ворог ще не закріпився на трасі, їхня присутність помічена на кількох ділянках. Вони атакують Малинівку, намагаючись обійти дорожні розв’язки, і вже захопили частини у Водяному Другому та Тарасівці.
На іншій ділянці фронту ворог окупував Суху Балку і просунувся на 2 км на північ уздовж траси Донецьк – Костянтинівка. Оскільки на шляху до міста стоїть Клебан-Биківське водосховище, російські війська намагаються його обійти. Окрім просування вздовж трас, вони ведуть атаки з боку Торецька, намагаючись розширити лінію фронту і пробити оборону. На цей момент ситуація залишається складною, і Костянтинівка є основною метою літнього наступу противника.
Стан на Лиманському та Борівському фронті
Ці ділянки фронту також критичні. Хоча темпи просування росіян тут невисокі, вони продовжують просуватися, зокрема в районі села Нове, що знаходиться поблизу Лимана. У випадку прориву оборони, ворог отримає нові можливості для просування на захід до Карпівки, розширивши зону бою до Новомихайлівки.
Підготовка до оборони на Сумщині
Незважаючи на те, що ЗСУ мають обмежену присутність на Курщині, наступальна кампанія поступово перетворюється на оборону для Сумщини. Ворог вже зайняв прикордонне село, а українці утримують останнє село на Курщині. Межа сірої зони на півночі Сумщини розширюється, і російські ДРГ намагаються знайти слабкі місця вздовж кордону.
На Білгородщині наші військові були змушені відійти від однієї з позицій, а на іншій тривають запеклі бої. Окупантські розвідувальні групи перевіряють території на Сумщині та Харківщині в пошуках вразливих місць перед очікуваним наступом, який заплановано на період після 9 травня.
Тим часом ЗСУ двічі атакували противника в Криму та морську базу в Новоросійську. Окупанти у своїй підготовці до захисту Кримського мосту, враховуючи можливі ракетні удари після атак на ППО.
