Я – Леся Вакулюк, у проєкті “Європейці” я знайомлюся з людьми, які своїми діями здатні змінити світ на краще. Серед них — громадські діячі, волонтери, військові та політики, об’єднані європейськими цінностями. Сьогодні ми поговоримо з Іванкою Крипʼякевич-Димид — людиною, чиє життя багате на історію та зусилля, які вона спрямовує на підтримку жінок, які втратили членів родини на війні.
Іванка — правнучка Лонгина Цегельського, який понад століття тому зачитував Акт Злуки на Софійській площі. Вона також онука греко-католицького священника, що виконував свої обов’язки у підпіллі, та онука видатного історика Івана Крипʼякевича. Складний життєвий шлях її родини справив великий вплив на її світогляд.
Іванка розповідає про своє зворушливе прощання з сином, героєм Артемом Димидом, який загинув у війні. Її підтримки у цій тяжкій втраті стало більше, ніж просто кроком у скорботі. Вона знайшла сили співати колискові, що стали символом її переживань і новим початком.
Згадуючи про прощання, Іванка ділиться враженнями від моменту, коли вона вперше заспівала колискову, одразу після дізнання про загибель сина. Ця пісня, за її словами, стала чимось більше ніж просто мелодією — це стало істотним моментом в її житті, новим етапом.
На питання про те, чому вона вирішила не дотримуватися традиційного дрес-коду на похороні, Іванка відповідає, що разом з родиною обрали вишиванки, бо вони символізують її переосмислення культурних норм і традицій. Вона хотіла продемонструвати жінкам, що вони можуть бути собою і в рамках своєї горя виражати його по-своєму.
Наразі Іванка активно ділиться своїм досвідом з іншими жінками, які пережили втрати, беручи участь у реколекціях та зустрічах, де знаходить зцілення та підтримку. Це стало її місією — допомагати іншим проходити через горе і знайти нові сенси в житті.
Іванка також займається живописом, що стало для неї формою терапії. Вона створює малюнки, які відображають її переживання та думки, і допомагає іншим знайти шлях до самовираження. Зокрема, один з її проектів, присвячений витриманню та боротьбі, став справжнім свідченням сили духу українських жінок в умовах війни.
Іванка вважає, що для кожної матері важливо вчити своїх дітей цінувати життя і пам’ятати про наше коріння. Вона розповідає, як родинні історії передавалися з покоління в покоління, на прикладі свого власного роду, і як це мотивує її сьогодні.
Ця розмова нагадує нам, що навіть у найскладніші часи ми можемо знайти сили та натхнення для життя. Вона демонструє, як важливо підтримувати один одного, ділитися досвідом, і шукати шляхи до зцілення.
