Патологічне прагнення до похвали та очікування лише позитивних відгуків стали нашою слабкістю. Ми уникаємо гіркої правди й охоче споживаємо солодкі ілюзії, якщо немає іншого вибору. Ті, хто готовий говорити нам приємні речі, мають висловитися зараз, інакше можуть залишитися мовчазними назавжди. Гірка правда зазвичай сприймається нашими співвітчизниками як частина інформаційної війни – очевидно, не всім це зрозуміло.
Головна цінність заяв Трампа полягає в тому, що він перший висловлював свої думки щодо України і українців відверто. Незважаючи на відчуття ворожості, Трамп відкрито говорив про наші проблеми. Протягом трьох років ми звикли чути про героїзм українців у боротьбі за Європу і цивілізований світ. Кожен, хто говорив добрі слова про українців і критично ставився до росіян, став для нас героєм. Але справжніми героями залишаються ті, хто змінює ситуацію на краще.
Трамп висловив жорстку правду: очевидно, що ситуація в Україні критична. Нам пощастило, що життєво важливі ресурси розташовані не на лінії фронту, але до виконання завдань ще далеко. Хоча в нас є певна карта ситуації, вона не несетить чітких рішень.
Чесність Трампа не всім до вподоби – багато хто бажає залишатися в рамках солодких слів. Європа, наприклад, продовжує стверджувати, що є союзником України, хоча насправді її інтереси часто виявляються у безпеці власних кордонів під час загрози.
З погляду на відносини Європи з Росією, в лютому цього року відзначена ідея, що загроза чергової агресії з боку Росії може перетворити регіон в поле битви. У той же час, українці просять світ підтримати нас через постачання зброї і фінансову допомогу, але отримують більше слів, ніж дій. І хоча заяви американського президента про Путіна як військового злочинця здаються втішними, реальні кроки, такі як приєднання до НАТО, ще не зроблені.
Поступово зменшується кількість підтримки, якою користувалася Україна, а це відчувається й на рівні керівництва – фінансова та емоційна підтримка стає дедалі складнішою. Тепер, на тлі все зростаючої байдужості до нашої ситуації, потрібно задуматися про стратегічні дії.
Можливо, Європі слід зосередитися не лише на словах, а й розробити конкретні стратегії для врегулювання конфлікту та порятунку України. Відчуття, що питання стало кричущим, стало помітним. Важливо, щоб усі партнери подумали над діями, що можуть запобігти подальшій ескалації.
Врешті, у політиці вірні друзі неприйнятні, є лише тактичні союзники, і історія сповнена прикладів того, що ситуації можуть стрімко змінюватися.
