Розкажіть про свій шлях до “Пласту” в Авдіївці. Чому вирішили долучитися до цього руху
Моя історія в “Пласті” розпочалася у 2002 році під час навчання в Інституті штучного інтелекту в Донецьку. Знайомство з пластуном, який розповів про методи виховання дітей у “Пласті”, надихнуло мене, адже я вже працювала в школі. У тому ж році нам організували виїзний табір на запрошення пластунів з Чугуєва, в якому взяли участь двоє дорослих та 14 дітей. Після повернення діти запитали, чому у нас немає подібного – це спонукало мене до навчання, а вже у 2003 році ми офіційно зареєстрували осередок в Авдіївці та розпочали свою діяльність.
Ми продовжували працювати, навіть в найскладніші часи, постійно шукаючи нові формати спілкування з дітьми та підтримуючи їх у розвитку. Сьогодні наш осередок є підтримкою для інших пластових груп з міст Донеччини, які постраждали або розпалися.
Коли почалася повномасштабна війна, до нас приєдналися пластуни із Селідова. Тепер вони активні учасники наших мандрівок, таборів та зустрічей. Схожа ситуація і в Добропіллі: діти, які приїхали до нас на табір, не змогли повернутися додому через бойові дії. На жаль, це вже знайома історія, як у 2014-му, але ми знаємо, як допомагати дітям у таких умовах, сподіваючись, що наш досвід не знадобиться більше нікому.
Чи складно розвивати пластовий рух на сході України
На початку 90-х, коли “Пласт” почав відновлюватися в Україні, Львів і Донецьк були найбільш активними центрами. Хоча це може дивувати, але саме ці два міста стали рушійною силою. Спочатку в східних регіонах все починалося з нуля, хоча скаутський рух в Бахмуті існував ще в 1907 році і заклав основи “Пласту”. Активні осередки з’явилися в Донецьку, Маріуполі та Краматорську, де були сприятливі умови для розвитку виховників. Тому, Авдіївка приєдналася до цього руху, й наша станиця внесла невичерпну енергію в округ.
З 2004 року ми почали проводити табори без перерви, навіть по три за літо. У 2021 році відзначили пік нашої активності, коли вихованці організовували заходи самостійно. Завдяки співпраці з обласним управлінням молоді ми провели багато заходів, зокрема “Свято Весни”, вишколи та табори. Нам особливо вдавався табір “Земля Велетнів”, який поєднував історію, знайомство з рідним краєм і взаємодію з місцевими жителями.
Який вплив має “Пласт” на молодь Донеччини
“Пласт” формує активних та свідомих людей. Наші колишні вихованці служать у ЗСУ, займаються волонтерством та працюють у громадах і дорадчих органах. Вони як мрійники, так і діячі. Ми завжди приходили з готовими ідеями, і, звичайно ж, отримували підтримку за результатами нашої діяльності.
Наразі в нашій авдіївській станиці активно діє 40 пластунів, хтось із них перебуває за кордоном, але беруть участь онлайн. Я пишаюся нашою спільнотою, яка, навіть попри війну, залишається жвавою та активною.
Які інші форми патріотичного виховання ви розвивали, крім “Пласту”
Не всіх можливо залучити до “Пласту” через брак виховників, тому ми створюємо інші молодіжні команди. Наприклад, одна з них брала участь у змаганнях на Волині, інша – у грі “Джура”, яку ми фактично запровадили в місті. Розпочали з нуля, фінансували організацію, і в результаті ввели постійні заняття “Джури” в школах.
Ми тричі організовували табори “Джури”, а у 2023 році провели збір у Трускавці з дітьми, які стали дружньою спільнотою. Зараз шукаємо нові формати та керівників, розуміючи необхідність збереження цієї хвилі.
Які проєкти стали найбільш значущими особисто для вас
Наш фестиваль “Авдіївка ФМ”, який відбувся вперше у 2018 році, став для мене непростим і знаковим проектом. Ідею принесла молодь, незважаючи на обмежений бюджет, ми змогли мобілізувати всі ресурси: допомога обласної адміністрації забезпечила сцену, друзі – майстер-класи та виступи. Витягнули зірок на свято безкоштовно. Фестиваль став таким очікуваним, що його ждали щороку. У 2021 році вже провели сім фестивалів. Хоча не всі організовували ми, нас завжди запрошували як експертів.
Після початку повномасштабної війни ми перенаправили бюджет на гуманітарні потреби. У 2023 році реалізували інший важливий проект – інтеграційний простір для внутрішньо переміщених осіб у Павлограді. Завдяки проведеній оцінці ризиків громади, цей простір перетворився на центр активностей для дітей та місцевих жителів.
Ми також змогли вивезти частину фондів нашої бібліотеки до села Вербуватівка, де відкрили бібліотечний хаб “Авдіївський код”.
Над чим команда “Сили ідей” зараз працює
Ми зосереджені на розвитку молодіжної ради в Авдіївці, щоб вона стала реальним драйвером молодіжного руху. Окрім того, з 2022 року активно зберігаємо нематеріальну культурну спадщину. Започаткували проект “Каша, що мандрує Україною”, готуючи традиційну авдіївську страву для громад, де є переселенці.
У 2024 році запустили проєкт “Жива спадщина – живі громади”. Зібравши представників дев’яти громад Донеччини, обговорили, як зберегти культуру віддалено. Ця група досі активна, підтримуючи взаємини. Також працюємо над резиденцією для носіїв спадщини для візуалізації культурних елементів.
Якщо узагальнити, який підхід ви використовуєте для підтримання єдності авдіївської громади
Мій підхід до єдності громади полягає в спілкуванні з людьми, розумінні їхньої сили й знаходженні точок дотику. Я люблю організовувати збірки, щоб люди могли ділитися своїми історіями. Коли громада розходиться, я стаю інформаційним містком, надаючи ресурси для допомоги та підтримки. Моя мета — показати людям їхню цінність через залучення до активностей і проектів.
Також ми використовуємо живі чати та Google-таблиці з ініціативами, проектами та заходами, щоб люди бачили реальні дії та результати. Ця система публікує реальні історії успіхів, які надихають інших.
Чому ви вирішили навчатися управлінню неприбутковими організаціями
У 2015 році я переживала складний період. Я шукала спілкування з натхненними людьми. Дізнавшись про УКУ, я вирішила подати заявку на стипендію, бо вважала, що освіта допоможе мені систематизувати мій досвід. Навчання дало відповідь на багато питань і стало справжнім ресурсом для мене.
Чи зберігаєте зв’язок із колегами з вашої академічної програми
Мої колеги з УКУ стали першими, хто підтримали мене під час відключень електрики в Авдіївці. Разом ми реалізували перший волонтерський проект, збираючи допомогу для нужденних. Ця підтримка була дуже важливою для мене.
Які спільні ініціативи ви реалізуєте з колегами
З колегами ми працюємо над проектом резиденції нематеріальної культурної спадщини, підтримуємо один одного та долучаємося до спільних ініціатив. Коли приїжджаємо до Львова, завжди відвідуємо Трапезну УКУ, де ділимося враженнями.
На вашу думку, які лідери зараз потрібні Україні
Справжні лідери сьогодні – це ті, хто здатен трансформувати поразки в досвід і веде інших за собою через дії, а не лише слова. Лідери, які допомагають людям відчувати свою цінність. Я вірю в те, що ми станемо нацією переможців.
Чи бачите серед молоді Сходу покоління нових лідерів
Так, я помічаю нову генерацію лідерів на Сході, які подібні до тих, що на Заході – енергійні, активні та креативні. Наші пластуни захоплюються творчістю представників культури, таких як Сергій Жадан. Молодь об’єднує не лише регіон, а вся Україна. Важливо, щоб діти розуміли, що вони частина великої держави. Спільні мандрівки, культурні обміни формують в них цілісний образ країни і народжують нові цінності, які об’єднують.
Наталія Вареник
