На даний момент ситуація в Ірані демонструє, що ключові особи, які ухвалюють рішення, орієнтуються на збереження свого контролю над владою. Це є основною метою їхніх дій. Основні пріоритети зводяться до двох завдань: уникнення протестів усередині країни та запобігання наземним військовим операціям.
Що стосується стримування протестів, то державний апарат зосереджується на методах залякування та забезпечення стабільності в постачанні продовольства. Наразі влада ефективно справляється з цими викликами, оскільки ми не спостерігаємо масових акцій протесту або спроб мародерства. Це стається лише тоді, коли репресивні органи втрачають контроль, проте поки що ситуація залишається стабільною.
Внутрішня політика продовжує залежати від розколу еліт. Відмова частини учасників від участі в обранні нового лідера, а також заяви з-за ґрат відомих опозиційних діячів вказують на зростання напруги, але поки це залишається на другому плані.
Влада має два шляхи для збереження контролю: або нічого не змінювати, або піти на компроміс і провести переформатування системи під виглядом національної єдності. Це питання є предметом активних обговорень серед тих, хто реально приймає рішення.
Щодо ролі міжнародних факторів, схоже, що керівництво Ірану не допустить наземних операцій, які б загрожували його існуванню. У цій ситуації логічними виглядають військові дії проти сусідів, адже це може посилити тиск на США з метою зупинення конфлікту.
Прогнози говорять про те, що ескалація конфлікту може тривати ще кілька тижнів, оскільки все залежатиме від інтенсивності нападів на ряд об’єктів в Ірані. Можливо, іранська еліта ухвалить рішення про косметичне реформування системи управління для збереження контролю над ситуацією, враховуючи можливість внутрішнього перевороту.
Ситуація в енергетичному секторі залишається невизначеною, адже контроль над ним є важливим фактором у конфлікті. Найгірший сценарій – наземна операція, яку Іран намагається уникнути, усвідомлюючи, що перші постріли можуть змінити хід війни.
