Данилишин щодо облікової ставки: НБУ маніпулює думкою суспільства

За останні роки Національний банк України проводить політику, яка не зовсім відповідає умовам воюючої країни та її економіки, що призводить до занепаду фінансового сектору і значних фінансових витрат—майже 400 млрд грн протягом війни.

Станом на кінець 2025 року в Україні накопичено величезні обсяги заощаджень населення і бізнесу—приблизно 10,5 трлн грн, з яких 3,2 трлн грн у формі банківських вкладів і 6,1 трлн грн у вигляді готівкової іноземної валюти поза банками.

Водночас обсяг активних банківських кредитів станом на кінець 2025 року складає лише 1,1 трлн грн, що свідчить про неефективність фінансової системи.

Ключовим інструментом для контролю за перерозподілом заощаджень на кредитні цілі є рівень ключової процентної ставки.

Проте Національний банк України протягом останнього десятиліття неухильно використовує цей інструмент виключно для стримування кредитування. Ключова процентна ставка завжди встановлюється на показниках, які значно перевищують інфляцію.

Зверніть увагу: На початок 2026 року облікова ставка перевищує інфляцію на 8,7 відсоткових пунктів, а за період з 2017 по 2026 роки кумулятивне перевищення становить вже понад 100 відсотків!

Насправді, досвід інших країн показує, що їхня монетарна політика залишалася стимулювальною на тривалих періодах (5-10 років).

Наприклад, у Польщі (2017–2025) кумулятивний індекс ключової ставки був нижчим за інфляцію на 27 пункти, у Чехії – на 25 пунктів, в Угорщині – на 26 пунктів, в Румунії – на 29 пунктів, в Албанії – на 12 пунктів, в Молдові – на 20 пунктів, в Сербії – на 17 пунктів.

В Україні ключова процентна ставка тривалий час залишається економічно незбалансованою з урахуванням темпів відновлення економіки. Внаслідок цього немає стійкого кредитного циклу, оскільки приріст виробництва не забезпечує достатніх доходів для покриття надвисоких процентних ставок, які залежать від облікової ставки НБУ.

Політика високих процентних ставок не тільки обмежує кредитування, але й є витратною для платників податків:

  • Висока облікова ставка НБУ збільшує дохідність ліквідності банків, яку вони вкладають у депозитні сертифікати НБУ. У 2025 році банки отримали 82 млрд грн від НБУ за такими сертифікатами, а за 2022–2025 роки—291 млрд грн.
  • Монетарна жорсткість призводить до зменшення бюджетного надходження від прибутку НБУ. У 2022–2025 роках сплачений до бюджету прибуток НБУ був на 125 млрд грн меншим, ніж виплачені Урядом проценти.
  • Висока ключова ставка змушує Мінфін випускати облігації з завищеною дохідністю. Якби нові випуски ОВДП з початку війни здійснювались за фіксованою ставкою 10% річних (близько до середнього рівня інфляції), витрати Уряду на обслуговування внутрішнього боргу в 2023–2025 роках були б на 184 млрд грн меншими.

Зверніть увагу!: Облікова ставка НБУ: форма без змісту

Наслідком незбалансованої політики НБУ є рекордні щорічні прибутки банків: у 2025 році—223 млрд грн, а загалом за 2022–2025 роки—майже 600 млрд грн (з яких 62% – результат інтеракцій банків з державою).

Важливим кроком у монетарній політиці НБУ в умовах війни мала б стати її переорієнтація на підтримку відновлення економіки. Ключова процентна ставка повинна виконувати стимулювальну роль для перерозподілу накопичених заощаджень на кредитно-інвестиційний розвиток. Проте, жодних кроків у цьому напрямку досі не зроблено.

На завершення можна зазначити наступне. Керівництво НБУ вміло маніпулює суспільною думкою, відволікаючи увагу від збитків, які приносить його політика, і натомість наголошує на тому, що, нібито, його дії “вберегли фінансову стабільність”.

Насправді фінансова стабільність в українській економіці забезпечується в першу чергу завдяки зусиллям президента щодо залучення міжнародної фінансової підтримки та масштабному використанню міжнародних ресурсів, а не політикою чи діями НБУ. Останній лише виконує роль транзитера міжнародної допомоги для закриття валютних розривів. Більш того, нераціональна стратегія НБУ значною мірою сприяла зростанню потреби в зовнішній допомозі.

Спеціально для читачів.

Про автора:Богдан Данилишин, академік НАН України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.