Протягом новітньої історії України посада керівника Офісу Президента не обмежувалася роллю “канцеляриста” чи звичайного менеджера. Це – ключовий радник, який організує виконання вказівок президента і координує роботу консультативних та допоміжних органів.
З цією посадою пов’язане оформлення практично всіх документів, що стосуються рішень президента. Державний службовець на цій позиції зобов’язаний бути присутнім на роботі до прибуття глави держави й залишатися навіть після його від’їзду. Це означає, що у складні часи він фактично живе на Банковій, піддаючись численним викликам. Посада дає певну владу, але також надає величезну відповідальність.
До нещодавнього часу жодного з керівників цих органів не сприймали як “віцепрезидента”. Багато попередників не могли претендувати на таку роль. Тільки той, хто перебуває на цій посаді понад рік, може зайняти місце у топ-рейтингу найбільш впливових фігур в Україні.
Функції підбору кадрів та забезпечення роботи Офісу виконуються принципово, адже існує посада керівника Апарату Офісу. Ця особа здійснює призначення і звільнення державних службовців, а також має необхідні повноваження для забезпечення ефективності роботи Офісу.
Колись така посада не існувала, проте нові реформи намагалися підвищити незалежність держслужби, хоча в українських умовах цей механізм не працює, оскільки все вирішується на рівні керівництва Офісу.
Заміна одного керівника не дасть помітних результатів, якщо президент є сильним і досвідченим лідером. Однак, у разі виникнення труднощів чи блокування доступу до голови держави, можуть бути реалізовані інші стратегії для забезпечення збалансованого впливу в органах Президента України.
Одним із підходів є призначення людей на ключові посади, яким президент довіряє, але які також зарекомендували себе як некорумповані й відповідальні фахівці. Це може допомогти уникнути внутрішніх конфліктів і створити контрольовану конкуренцію в рамках виконавчої влади.
Втім, керівник Офісу Президента у жодному разі не має формувати такі умови, щоб бути рівним з главою держави, оскільки в Україні не передбачено посади віцепрезидента. Також важливо, що це не має бути посада вищою за голову Верховної Ради або прем’єр-міністра. Тим не менш, значення цієї ролі не слід применшувати.
Стосовно аналогій, які є в інших країнах, слід звернути увагу на матеріали, де розглядаються ролі керівників Офісів, такі як книжка “The Gatekeepers” і документальний фільм “The Presidents’ Gatekeepers”.
Незважаючи на спекуляції навколо посади керівника Офісу, важливішим залишається питання балансу між виконанням влади та взаємним контролем у трикутнику парламент-президент-уряд, де чітко прописані функції за Конституцією України.
Про автора: Валерій Чалий, український дипломат, колишній посол України у США.
