На фоні зростаючих військових викликів дедалі більше поширюється занепокоєння щодо командування українськими військами. Ситуація стає критичною, коли виникають глибокі прориви ворога, внаслідок чого стає очевидно, що виникає нестача людей і ресурси вже не здатні підтримувати цілісність оборонних позицій. Техніка втрачає свою ефективність, а логістика зазнає постійних атак.
Важливо зазначити, що недостатня увага приділяється проблемі “токсичного” управління військовими підрозділами. Наприклад, скандал минулого літа, пов’язаний із командиром відомої 59 бригади, відзначався вимогами щодо його звільнення з боку добровольців, волонтерів і журналістів. Проте, попри численні заклики, його замінили лише зараз, що викликає питання щодо ефективності управління бригадою, де вже спостерігалося відторгнення командира.
Військові кадрові рішення протягом року завдають суттєвих збитків, значно більших, ніж ті, які може заподіяти ворог. Проблема “токсичних лідерів” полягає в тому, що їхня зміна все ж стане необхідною, але вартість цього рішення може бути надто високою у вигляді втрат людей, довіри та мотивації.
На фоні цих подій, ще один скандал розгорівся навколо командира 47-ї бригади, який публічно подав у відставку. Ці кадрові рішення, певна річ, мали бути ухвалені раніше, але, на жаль, такі питання чомусь затягуються.
Управлінські проблеми, які починають проявлятися на ранніх стадіях, свідчать про глибші кризи в системі військового командування.
