Цим самим, автор підкреслює важливу тезу: мир і процвітання не гарантують якісного життя; навпаки, вони створюють умови для того, щоб дрібні фашисти реалізовували свої комплекси та травми.
Віра в те, що досягнення загального благополуччя в Європі назавжди забезпечить мир та солідарність, стає ілюзією, що ризикує бути найбільшою помилкою засновників ЄС. На практиці ми спостерігаємо класичну ситуацію: раб не прагне свободи, а бажає мати своїх рабів.
Травмовані пострадянські суспільства, які відчували комплекс меншовартості в порівнянні з Західною Європою (такими країнами, як Франція і Німеччина), сьогодні прагнуть самоствердження за рахунок України.
В той час, як ми боремося за справжні європейські цінності, такі як свобода і гідність, ці суспільства перетворюються на “малих росіян”, які ставлять свої інтереси вище за все; їхні лідери свідомо наслідують Путіна.
Зверніть увагу: після Дня Незалежності нас чекає день сорому, яка наочно демонструє цинізм ситуації.
Проте, справа не лише в окремих політиках, таких як Фіцо, Орбан чи Навроцький. Справа в суспільствах, які, отримуючи гроші від старої Європи, почали вважати себе кращими та вищими від нас, що зумовлює їхній вибір лідерів.
Для ясності: “внесок” у європейський бюджет виглядає так: Польща — мінус 8,2 млрд євро (один із найбільших отримувачів допомоги ЄС протягом багато років), Румунія — мінус 6 млрд євро (де ледь не переміг Мініфашист Джорджеску), Угорщина — мінус 4,6 млрд євро, Словаччина — мінус 200 млн євро (дані за 2023 рік).
Про автора: Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик і публіцист.
Примітка: Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
