У середу, 21 січня, дев’ять особам висунули підозру, серед яких виявився колишній заступник Андрія Єрмака та колишній член наглядової ради “Нафтогазу”. Шурму підозрюють в організації схеми розкрадання державних коштів через виплати за “зеленим” тарифом, що завдали збитків на понад 141 млн грн.
Ця справа додала ще один скандал до кар’єри Шурми, яка почалася в бізнесі Ріната Ахметова, пройшла через “Партію регіонів” та “Опозиційний блок”, а завершилася високою посадою в команді президента Зеленського.
Біографія та рання кар’єра
Ростислав Ігорьович Шурма народився 17 вересня 1983 року у Львові в родині проросійського політика Ігоря Шурми. Він здобув освіту в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” та у Київському економічному університеті. Пізніше навчався в шкіл управління “Сколково” в Москві.
Шурма почав свою кар’єру у міжнародних компаніях. У 20 років працював фінансовим менеджером у Procter & Gamble, а згодом став консультантом у Boston Consulting Group. У 2006 році приєднався до групи “Метінвест”, де обіймав посади керівника управління стратегії та фінансового директора Макіївського металургійного заводу.
У 2012 році, в 29 років, він став генеральним директором ПАТ “Запоріжсталь”, де працював до 2019 року. Під його керівництвом завод модернізував виробництво, але період супроводжувався критикою екології та звинуваченнями в непрозорості.
Політична кар’єра: від “Партії регіонів” до Зеленського
Шурма почав політичну діяльність за часів Януковича. У 2010 році він став депутатом Донецької обласної ради від “Партії регіонів”. Після втечі Януковича у 2015 році балотувався до Запорізької обласної та міської рад від “Опозиційного блоку”, ставши головою регіональної організації.
У 2019 році він балотувався на парламентських виборах, але не зміг потрапити до Верховної Ради. Після паузи в політиці в березні 2021 року призначено радником керівника Офісу президента, а згодом членом наглядової ради “Укроборонпрому” та заступником керівника Офісу президента.
У січні 2023 року став членом наглядової ради “Нафтогазу”, його звільнили в грудні 2025 року за власною заявою. У вересні 2024 року він був звільнений з Офісу президента, після чого виїхав за кордон.
Скандали та звинувачення в корупції
Шурма неодноразово став об’єктом журналістських розслідувань та громадських звинувачень. Наприклад, політолог Володимир Цибулько стверджував, що він причетний до сумнівних оборудок в енергетиці.
У 2023 році з’явилося розслідування про сонячні електростанції на тимчасово окупованій території Запорізької області, пов’язані з братом Шурми, які отримували виплати за “зеленим” тарифом, незважаючи на відсутність зв’язку з енергетичною системою країни.
Шурма заперечив всі звинувачення, а правоохоронні органи не реагували на розслідування, але згодом відкрили нову справу. У 2024 році Національне агентство з питань запобігання корупції склало протокол про адміністративні порушення через конфлікт інтересів, однак суд закрив цю справу.
Після втечі з України, про Шурму стало відомо знову, коли німецькі правоохоронці проводили обшуки у його помешканні.
21 січня Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про підозру Шурмі у масштабному розкраданні коштів, призначених для виплат за “зеленим тарифом” на тимчасово окупованих територіях Запорізької області.
Серед підозрюваних – колишні керівники та працівники пов’язаних з підприємств. Завдяки слідству, встановлено, що ця група заробила і легалізувала принаймні 141 млн грн за вигадані обсяги електроенергії. В даний час триває розслідування, в рамках якого визначається структура схеми та роль кожного з учасників.
Експерти зазначають, що активізація кримінальних справ проти Шурми може вплинути на управління “Нафтогазу” та призвести до змін у його керівництві.
Значну увагу також привертає інша справа, у якій Шурму підозрюють разом з іншими особами в розкраданні коштів Одеського припортового заводу на суму 345 млн грн.
