Звичайна субота, супермаркет у Нормандії. Я спілкуюсь українською з сином, коли до нас підходить чоловік, який говорить російською з помітним французьким акцентом.
Ось як відбувався наш діалог:
— Звідки ви?
— Не звідти. (маю на увазі: не з Росії)
— А звідки?
— З України. А ви?
— Я француз.
— Любите Росію?
— Я ненавиджу Зеленського, він жид і злодій.
— Це не причина для вбивства українців.
— У сенсі?
— Ну, якщо комусь не подобається Макрон, це не причина бомбардувати інших французів та виправдовувати агресію.
— Я теж не люблю Макрона… — він розвертається і йде.
Ця коротка бесіда тривала менше двох хвилин, але містила в собі глибокі проблеми.
Вона ілюструє кремлівські наративи, які вже чотири роки впливають на французьке суспільство під час повномасштабної війни Росії проти України.
Розшифрування цитат: каталог російської пропаганди
Кожна фраза в нашому діалозі не випадкова і відображає загальноприйняті меседжі російських медіа.
- “Зеленський — жид і злодій”: це не політичний висновок, а антисемітський стереотип, використаний для демонизації українського президента з метою виправдання агресії.
- “Я ненавиджу Зеленського”: тут війна проти України персоналізується і перетворюється на особистий конфлікт, що заспокоює свідомість агресора.
- Відсутність раціональних аргументів свідчить про те, що чоловік не контролює свій дискурс, ставши жертвою пропагандистських стереотипів.
Геополітичний контекст: нормалізація агресії
Цей діалог відбувається на фоні зростаючої агресії, де багато європейців легітимізують російські дії. Ми спостерігаємо:
- Сумніви щодо допомоги Україні.
- Посилення ультраправих настроїв.
- Адаптацію антисистемних дискурсів у кремлівські наративи.
Атмосфера, в якій люди вільно висловлюють подібні думки, стає тривожною.
Психологія приєднання до зла
Люди, які відчувають безпорадність перед насильством, шукають вихід і часто ідентифікуються з агресором. Підтримка агресії виглядає «логічно», бо дозволяє уникнути необхідності займати moral позицію.
Романтизація радянського: моральна амнезія
У деяких європейських культурних колах радянські плакати подаються як тренд; вони замасковані під «вінтаж» без згадки про їх справжню ідеологічну сутність. Це стає небезпечним для сприйняття історії.
Приклад: Конференція про радянські традиції
Одне з французьких міст запланувало конференцію про радянські зимові свята. На афіші, що зображує Собор Василя Блаженного, пропускається контекст, пов’язаний з його історією агресії. Це переписування історії.
Приклад: Використання радянських плакатів у навчанні
У творчій школі радянські плакати використовуються без аналізу їх значення, що ставить під загрозу усвідомлення їх ролі в історії.
Чому це небезпечно для Європи
Перед європейськими виборами Росія активізує свої інформаційні кампанії, у тому числі:
- Анти-ЄС риторика.
- Інфільтрація соцмереж.
- Підтримка радикальних партій.
Люди, які повторюють: «Зеленський поганий, отже Росія права», стають unwitting переносниками інформаційної війни. Це не лише українська проблема, а європейська.
Як реагувати на такі дискурси
Тим, хто стикається з подібним, варто відповідати:
- Не подобається політик ≠ виправдовувати вбивство цивільних.
- Антисемітизм не є аргументом.
- Ненависть до однієї людини не виправдовує руйнування держави.
- Це не просто позиція — це пропаганда.
Головне питання
Коли ненависть до політика стає виправданням для вбивства тисяч людей — де проходить межа між “особистою думкою” і причетністю до злочину? Як у демократичній Європі тоталітарні наративи знову отримують підтримку? Важливо, щоб ми не дозволяли їм циркулювати і щоб захищали демократію, яка потребує нашої активності.
