Можливо, це і є найголовнішим, щоб це у нас тут розвивалося і щоб це ставало величезною частиною внутрішнього якогось почуття людини. І тоді ми будемо говорити, що так чи інакше повертається та Україна, якою вона була не в радянських підручниках, на якихось агітаційних плакатах, а в тому своєму непростому існуванні, яке взагалі визначало ХХ століття 

Виталий Портников: Сегодняшняя наша программа будет, очевидно, посвящена переосмыслению того, что происходило в годы Второй мировой войны и как историческая память сегодня отражается на нашем собственном самоощущении. Гость нашей программы – украинский историк, доктор исторический наук, профессор Владимир Сергейчук.

«Невже це той самий чоловік, який стільки років провів по схронах і криївках, відсидів у совєтській тюрмі і тільки, може, в останні десять років, відколи Україна стала незалежною, перестав відчувати за собою подих смерті?..» Ці слова я написала майже 5 років тому після першої і єдиної зустрічі з легендарним чоловіком, останнім командуючим Українською Повстанською армією Василем Куком, який минулої неділі на 95-ому році життя упокоївся з Богом.

Мати говорила тобі: "Вася, іди обережніше, там біля під'їзду якісь хлопці". Вчителі в школі повторювали: "Якщо бачиш компанію з кількох чоловік, перейди на іншу сторону". Тебе вчили, що не можна дивитися в очі. Це може когось розлютити. Тебе можуть вдарити. Побити. Покалічити. Забруднити.